Діти невидимих людей (46)

"Діти невидимих людей" - так називається цикл передач Світлани Духович, присвячений дітям українських трудових мігрантів в Італії та українській мігрантській молоді. Пропонуємо вашій увазі чергову передачу з цієї серії:

Кожна сім’я, незалежно від того, чи це сім’я емігрантів, чи вони живуть на рідній землі, – це виняткове і неповторне середовище, яке має свою історію, свій розподіл завдань, свої події і переживання. Отже, було б помилковим розглядати сім’ї емігрантів, як однорідні соціальні суб’єкти, тобто, вважати, що всі вони подібні між собою, з огляду на спільний досвід життя на еміграції. Цей досвід кожна сім’я переживає в різний спосіб, який часто залежить від попереднього досвіду у своїй країні, від періоду проживання за кордоном, від періоду розлуки між членами сім’ї.

Але одна із спільних характерних особливостей емігрантських сімей полягає в тому, що виховання дітей для них стає набагато важчим завданням, ніж виховання у своїй країні.

Батьки емігранти відчувають потребу дати своїм дітям культурні орієнтири та цінності, які б їм дозволили почуватися приналежними до обох країн, які б допомогли їм будувати особистість, здатну поєднати цінності нації своїх батьків з цінностями країни, де вони живуть тепер. Це справжній виклик для сімей емігрантів, зважаючи також на всі інші труднощі, які має кожен емігрант.

Сьогодні ми запросили до розмови двох матерів, діти яких вчаться вже в італійській школі, а кожної суботи відвідують також українську. Вони свідомі свого нелегкого завдання, але найбільша їхня радість – це бути поруч зі своїми дітьми.