Слухняність у Церкві не є запереченням гідності людини. Послання еквадорським священикам
Префекта Конгрегації в справах духовенства
Жити священичим покликанням, як рішенням радикального наслідування Христа, усвідомлюючи
те, що воно є цілковитим та остаточним відданням Йому свого життя, щоб вірно звіщати
Його слово. Таке заохочення знаходимо в листі, надісланому кардиналом Мауро П’яченцою,
Префектом Конгрегації в справах духовенства, дієцезальним священикам Еквадору, які
зібралися на п’яту з черги свою загальнонаціональну зустріч. Вона проходила в столиці
країни місті Кіто.
«Господь кличе вас, – пише кардинал П’яченца до священиків
Еквадору, – бути пастирями, а тому важливо не забувати, що отримання такої великої
відповідальності не може залежати від особистих заслуг». Йдеться радше про «абсолютно
безкорисливий дар» жити в особі істинного та єдиного Пастиря, яким є Христос, Який
нас полюбив та кличе до наслідування.
Пишучи про завдання священика в традиційному
ключі трьох визначень: освячувати, навчати та провадити, Префект Конгрегації
в справах духовенства, насамперед, виокремив вірне здійснення завдання освячувати,
що відбувається через служіння Святих Тайн. Йдеться про завдання, яке, за його словами,
повинно забирати найбільше «апостольської енергії», адже освячення не є чужим місії,
навпаки, «Боже діло спасіння здійснюється саме через освячення Його люду», а сьогодні
цю істину часто помилково зводять на другий план. Очевидно, не менш важливим є служіння
Божого слова, що становить основну частину завдання навчати. «Нова євангелізація,
– зауважує кардинал П’яченца, – заохочує всіх до завжди оновлених старань в апостоляті
та звіщенні».
Префект Конгрегації в справах духовенства зверну увагу і на такий
аспект, як вірність своєму єпископові. Він зазначає, що діяцезальний священик хоч
і не складає урочистого обіту послуху, під час свячень він обіцяє «синівську пошану
та слухняність» своєму ієрархові та його наступникам. У наш час, позначений релятивізмом
та ліберальністю, ця обіцянка вірності стає дедалі менше зрозумілою для пануючої ментальності,
яка вбачає в ній обмеження людської гідності та свободи. «Ми ж, які живемо справжнім
послухом, – зазначив кардинал Мауро П’яченца, – знаємо, що це не так: слухняність
у Церкві ніколи не суперечить гідності та пошані до особи, її ніколи не слід вважати
звільненням від відповідальності». Вона, натомість, читаємо в посланні, означає «могти
залишатися в істині, якою є Христос, бути присутніми та здійснювати свою діяльність
в Його живому тілі, яким є Церква».