Оновлення в послідовності. 50-річчя Другого Ватиканського Собору (4)

Після того, як блаженний Папа Іван ХХІІІ скликав Другий Ватиканський Собор та скерував його до так званого «аджорнаменто»-«оновлення» віри, між Отцями Собору, як одного разу висловився теперішній Папа, що брав участь в соборі як богослов-експерт, будучи ще священиком, визріло сильне бажання спробувати щось нового, виходячи за рамки існуючих схоластичних схем, спробувати навіть певної нової свободи. Відчувалася надія та бажання оновити Церкву, провести реформу, відповідно до латинського прислів’я Ecclesia semper reformanda, тобто, що Церква завжди потребує реформи.

Але в чому ж полягає реформа Церкви? 1950 року Відомий богослов о. Ів Конґар написав працю «Справжня та фальшива реформа в Церкві». Отож, не кожна реформа приносить добрі плоди, не кожна зміна чи новизна є для добра Церкви. У промові з нагоди відкриття Другого Ватиканського Собору Папа Іван ХХІІІ пригадував, що однією справою є суть віри, так званий depositum fidei, що залишається незмінною протягом віків, а іншою – вираження цієї віри. Подібно, як в євангельській притчі про господаря, який зі свого скарбу виймає старі і нові речі. Отож, кожна справжня реформа Церкви полягає у знаходженні рівноваги між тим, що можна і потрібно змінити, і тим, що є незмінним, між новизною та тим, що потрібно повторити та продовжувати. Згаданий Ів Конгар у своїй праці про реформу, перевиданій 1968 року, писав: «Потрібно, щоб соборове оновлення прямувало до тотального євангельського радикалізму та до знайдення, ділом Церкви, способу буття, промовляння та діяння, яке б відповідало вимогам повноцінного євангельського служіння світові».

Отож, реформа, як її розуміли Отці Собору, полягає в радикалізації віри на служінні світові, який змінюється. На жаль, у деяких церковних середовищах реформу зрозуміли в помилковий спосіб, обмежуючи її полегшеннями та пристосуваннями. Тому, коли повертаємося до Другого Ватиканського Собору та запитуємо про започатковану ним реформу, то питання не стоїть: як пристосуватися, влаштуватися зручно та зробити християнство легшим, але як дедалі глибше жити католицькою вірою.