2012-06-08 15:12:43

Літургійне служіння Пресвятої Євхаристії та адорація Найсвятіших Тайн доповнюють одне одного. Папа Венедикт XVI з нагоди празника Найсвятіших Христових Тіла і Крові


У четвер, 7 червня 2012 р., за новим календарним стилем припадало свято Найсвятіших Христових Тіла і Крові. З цієї нагоди Папа Венедикт XVI очолив Службу Божу на площі перед папською базилікою святого Івана на Латерані, звідки після завершення богослуження до папської базиліки Santa Maria Maggiore вирушила урочиста Євхаристійна процесія, яка закінчилася благословенням Найсвятішими Тайнами.

Під час проповіді Святіший Отець запросив присутніх спільно призадуматися над «двома взаємопов’язаним аспектами Євхаристійного таїнства: над культом Євхаристії та її сакральністю».

Яку ж цінність має Євхаристійна адорація? Папа зауважив, що однобічне трактування текстів Другого Ватиканського Собору трохи зменшило цю практику, обмежуючи вшанування Пресвятої Євхаристії до богослужбового моменту. Очевидно, що «визнати головну роль богослуження, на яке Господь скликає Свій народ, об’єднує його довкола подвійного столу Свого слова та Хліба життя, живить його та об’єднує довкола Себе» дуже важливо, але, як це часто трапляється, підкреслюючи один аспект, занедбується інший: «справедливе наголошення на служінні Пресвятої Євхаристії відбулося за рахунок адорації». «Цей дисбаланс, – зазначив Венедикт XVI, – мав наслідки і для духовного життя вірних. У дійсності, зосереджуючи усі взаємини з Ісусом, утаєним у Євхаристії, виключно в рамках лише Служби Божої, існує небезпека позбавити Його присутності в решті часу та простору». Таким чином, менше відчувається постійна присутність Ісуса серед нас.

Тож протиставляти богослуження та адорацію, ніби вони суперничають між собою, помилково. Навпаки, «культ Найсвятіших Тайн становить духовне “середовище”, в якому спільнота зможе добре та в істині служити Пресвяту Євхаристію». «Зустріч з Ісусом під час Служби Божої, – відзначив Венедикт XVI, – насправді і повністю відбувається лише тоді, коли спільнота уміє розпізнавати, що Він через Найсвятіші Тайни перебуває у Своєму домі, чекає на нас, запрошує нас до Своєї трапези, а після того, як літургійне зібрання розходиться, залишається з нами через приховану та мовчазну присутність та супроводжує нас Своїм заступництвом, збираючи наші духовні жертви, жертвуючи їх Небесному Отцеві».

У цьому контексті Папа вказав і на те, що під час адорації всі ми стаємо на тому самому рівні, усі навколішки перед Святою Тайною Любові. І цей досвід, – пригадав він, – неодноразово пережито і в базиліці Святого Петра, і під час незабутніх молитовних чувань з молоддю. «Для всіх очевидно, – сказав Венедикт XVI, – що такі хвилини чувань приготовляють до відправи Служби Божої, приготовляють серця до зустрічі, щоб вона була пліднішою».

Щодо сакрального виміру Пресвятої Євхаристії, то і в цьому випадку, за словами Святішого Отця, в недалекому минулому відбулася певна підміна понять. Очевидно, що основа культу сьогодні не в обрядах чи стародавніх жертвоприношеннях, але – в особі Самого ж Христа, однак, з цього не повинно випливати, що сакральне поняття більше не існує. Навпаки, в особі Ісуса бачимо сповнення сакрального. Він «підніс його до повноти, започатковуючи новий культ, який є повністю духовним, однак, оскільки ми крокуємо часом, користуємося знаками та обрядами, значущість яких вичерпається лише вкінці, у новому Єрусалимі, в якому вже не буде святині». Повнота сакрального в Христовому таїнстві означає якраз те, що не вистачить просто дотримуватись обрядів, але потрібне очищення серця та впровадження їх у життя.

Венедикт XVI також підкреслив «виховну функцію сакрального», зазначаючи, що його втрата збіднює культуру.








All the contents on this site are copyrighted ©.