«Таємниця Назарету». На шляху до VII Всесвітньої зустрічі сімей (2)

Всесвітня зустріч Родин у Мілані, яка розпочнеться 30 травня, тобто буквально вже за декілька днів, є гарною нагодою замислитись над значенням і цінностями християнської родини.

Попереднього разу ми пригадали історію Всесвітніх зустрічей сімей, їх мету, а також роль Папської Ради в справах сім’ї у сприянні душпастирській праці Церкви з родинами.

Як наголосив Святіший Отець Венедикт XVI, Всесвітня зустріч сімей не повинна залишатись ізольованою, але стати частиною, кульмінацією інших духовних та душпастирських зусиль. Жодна християнська родина, за його словами, не повинна залишатися осторонь від приготувань до зустрічі у Мілані. Відповідаючи на заклик Папи помістити Всесвітню зустріч родин у контекст справжньої духовної підготовки, пропонуємо Вам до роздумів деякі думки з офіційних підготовчих катехиз.

Чого від нас хоче Господь? Яким має бути ставлення християнських родин до праці та відпочинку? Чому для сучасної родини так важливо обрати правильний стиль життя? Роздумам над цими питаннями присвячена одна з катехиз, що має назву «Таємниця Назарету» і розкриває деякі аспекти місії Ісуса та ролі і місця, яке у цій місії займає родина. Роздуми над цією темою варто почати словами Євангелії від святого Івана: «Прийшов серед своїх і свої його не прийняли» (Ів 1,11-12). Христос, Воплочене Боже Слово, прийшов «серед нас», став одним із нас, народившись у простій людській родині. Божий народ, який мав би стати також родиною, що прийняла Ісуса, відрікся Його й не прийняв. Але тим, хто Його прийняв, Він дав владу стати Божими синами. І саме у таємниці Хресної смерті святий євангелист вбачає здійснення цих євангельських слів, вершину Христового приходу. Ісус, побачивши під хрестом свою Матір, доручив Її опіці Свого улюбленого учня, що стояв поруч, кажучи: «Це твій син». І доручив учневі піклуватись про Марію словами: «Ось твоя матір».

Євангелист Іван коментує цю настанову Ісуса, говорячи, що «з того часу учень взяв її до себе». Ось, власне, і відповідь на наше запитання стосовного того, яким має бути стиль життя родини. Ісус прагне аби сім’ї були здатні приймати з відкритим серцем і народжувати нове життя в любові. Ось яким має бути стиль життя сім’ї. І в цьому випадку Христос буде присутнім «серед нас» у любові, яка має бути в кожній родині. Родина є здатною приймати нове життя лише тоді, коли вона є витривалою в Бозі, коли в ній шанується й оберігається її інтимність, коли шануються сімейні традиції. Родина стає в повноті здатною народжувати нове життя лише тоді, коли зберігає здоровий та врівноважений ритм щоденних обов’язків, роботи та свята, любові та відданості. І саме це є завданням і, водночас, Господнім даром для сімей: зберігати вміння жити в любові, і передати це вміння своїм дітям.

Кожна родина має свій особливий ритм життя, який можна порівняти із серцебиттям. Родина – це місце спокою та відпочинку, ніжності та відповідальності. Це те місце, куди кожен з нас прагне повернутись, коли відчуває себе самотнім чи має якісь проблеми. Саме тому родина в жодному разі не повинна перетворитись на пустелю, чоловік та дружина повинні навчитись вдало поєднувати час праці з відпочинком, зі святом.

Але потрібно усвідомлювати, що проблеми, інколи, ускладнюватимуть і порушуватимуть нормальний ритм та спокійну родинну атмосферу. В такі моменти родини повинні пригадати собі Христових учнів, апостолів, що залишались «сіллю землі» навіть у найважчі моменти, в ситуаціях, які не могли змінити. Саме тому сім’ї мають уважно ставитись до відпочинку, поважати свята, зокрема – неділю. Цей день повинен стати моментом справжньої зустрічі з Богом в Пресвятій Євхаристії, зустрічі з Його словом, а також – часом проведеним у родинному колі, часом молитви, відпочинку. Неділя – це саме той день, який обов’язково має бути присвяченим справжньому діалогу, щирій розмові між чоловіком та дружиною. І тоді відчутно зміняться й інші дні тижня, отримуючи новий сенс у світлі неділі та свята. Чоловік та дружина стануть уважнішими один до одного, у житті родини буде більше любові та справжнього діалогу.

Стилем життя християнської родини має бути Євангеліє, Нова Заповідь, яку нам дав Господь: «Любити Господа понад усе, а ближнього як самого себе». Якщо родини житимуть за Євангелієм, їхній стиль життя, їх приклад матиме позитивний вплив на всю церковну спільноту, сприятиме зростанню та розповсюдженню харизми життя у шлюбі. Так, у Апостольському Повчанні, Familiaris Consortio (Сімейне співжиття), чуємо заклик до необхідності наново відкрити родинне обличчя Церкви, будувати дедалі людяніші та братні стосунки. Родини мають стати прикладом для всіє Церкви і суспільства, прикладом любові до ближнього, «бачення в ближньому образу та подоби Бога». [Familiaris Consortio, 64]

Для Радіо Ватикану, Алла Коваленко