Соціальне вчення Папи Венедикта XVI протягом 2010 р. (8) Бесіди про соціальну доктрину Церкви (48) Аудіо+текст

Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо, присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії:

*******************************************

Сьогодні завершуємо розгляд теми «Соціальне вчення Папи Венедикта XVI протягом 2010 року» на основі однойменного розділу архиєпископа Джампаоло Крепальді, вміщеного в «Третьому Рапорті щодо Соціальної Доктрини Церкви у світі» Міжнародного дослідницького центру соціальної доктрини Церкви ім. кардинала Ван Туана. Далі знайомимося з його вченням про природній закон та його застосування у політичній сфері.

Попередню нашу зустріч, присвячену цій темі, ми закінчили згадкою про те, що посилання на природний закон буде неповним, якщо оминати питання Бога. Про це Венедикт XVI говорив, приймаючи 28 жовтня 2010 р. групу бразильських єпископів, що прибули до Риму з нагоди візиту «ad Limina», пригадуючи про обов’язки єпископа у світлі того, що Церква, виконуючи свою місію євангельської закваски в суспільстві, навчає людину про її гідність Божої дитини та покликання до єдності з усім людьми. Папа пояснив, що єпископ, при допомозі духовенства, робить вклад в «очищення розуму та пробудження моральних сил, необхідних для будування справедливого й братерського суспільства». Тут знову мова йде про те, що об’явлена віра «кидає світло» на природний закон, доступний для пізнання розумом.

Святіший Отець також наголошує на тому, що «коли цього вимагають фундаментальні права людської особи чи спасіння душ, пастирі мають обов’язок надавати моральну оцінку, в тому числі, і в політичній матерії», пам’ятаючи про абсолютну цінність моральних заповідей, які об’являють неморальними конкретні, які суперечать гідності людської особи. Це тому, що «абсолютно фальшивим та ілюзорним буде будь-який захист політичних, економічних чи суспільних прав, якщо при цьому не буде відбуватися активний захист права на життя від зачаття до природної смерті». Адже справжні демократичні ідеали є такими лише тоді, коли захищають гідність кожної людської особи. Тому Римський Архиєрей побажав співбратам у єпископаті не боятися ворожості та непопулярності, спричинених стійкою позицією в справі захисту життя, відкидаючи будь-які компроміси та двозначності.

Венедикт XVI неодноразово вказує на те, що посилання на природний моральний закон ніколи не є повним без посилання та Творця, який є його остаточною основою. Так, цей закон має свій природний вимір, але лише з посиланням на Бога отримує повноту ясності. Без такого віднесення послаблюється голос самого ж сумління.

Але посилання на Бога-Творця включає також інше уточнення: йдеться про особового Бога. Про це Папа говорив, приймаючи 13 вересня 2010 року нового Посла Німеччини з нагоди вручення вірчих грамот. Він звернув увагу на те, що сьогодні є багато віруючих, які на місце особового Бога, об’явленого у Біблії, ставлять певне верховне, таємниче та невизначене буття, яке має незначний вплив на особисте життя людини. З таким безособовим та незрозумілим Богом неможливо творити жодних взаємин, такий Бог не чує і не промовляє, не має волі. Який наслідок цього? «Якщо Бог не має своєї волі, то, врешті, немає різниці між добром і злом. Тоді людина втрачає свої моральні та духовні сили, необхідні для комплексного розвитку особи», – пояснив Венедикт XVI, додаючи, що навпаки, якщо «Бог є Особою, наслідком цього є легітимізація шкали цінностей».

Далі Святіший Отець вказав на два приклади застосування цього принципу. Перше стосується сім’ї. Церква, за його словами, з тривогою слідкує за намаганнями витіснити із суспільної свідомості традиційне бачення сім’ї та подружжя. Для Церкви подружжя – це тривка єдність любові між чоловіком та жінкою, спрямована також на передавання життя. Тому Церква не може «погодитися з законодавчими ініціативами, які включають перегляд альтернативних моделей життя пари та сім’ї», адже вони призводять до «послаблення принципів природного права та, як наслідок, до релятивізації всього законодавства, до розмивання цінностей в суспільстві».

Другим прикладом є біоетика, адже нові можливості медицини та біотехнологій часто ставлять нас перед складними ситуаціями. Тому, існує обов’язок уважно вивчати, до якої межі ці методи можуть допомогти людини, а де вже перестукається межу маніпулювання людиною, порушення її цілісності та гідності. Як зауважує Венедикт XVI, ми не можемо відкидати розвитку, але повинні бути дуже уважними, бо «коли почнеться розрізнювання, що часто стається вже в материнському лоні, щодо того, яке життя гідне, щоб його прожити, а яке ні, то не буде захищена будь-яка інша фаза життя, тим більше, старість чи недуга».

На цьому важливому наголосі закінчуємо ознайомлення з розділом «Соціальне вчення Папи Венедикта XVI протягом 2010 року» авторства архиєпископа Джампаоло Крепальді, який є частиною «Третього Рапорту щодо Соціальної Доктрини Церкви у світі». І далі продовжуємо слідкувати за повчаннями Святішого Отця, цінними не лише для релігійного, духовного, життя, але й для громадського та суспільного.