Соціальне вчення Папи Венедикта XVI протягом 2010 р. (7) Бесіди про соціальну доктрину Церкви (47) Аудіо+текст

Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо, присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії:

*******************************************

У своїх промовах та посланнях Венедикт XVI неодноразово, при різних обставинах, навчає про природній моральний закон та сумління. Сьогодні, продовжуючи розгляд теми «Соціальне вчення Папи Венедикта XVI протягом 2010 року», далі знайомимося з його вченням про природній закон та його застосування у політичній сфері, черпаючи відповідні відомості з окремого розділу авторства архиєпископа Джампаоло Крепальді, вміщеного в «Третьому Рапорті щодо Соціальної Доктрини Церкви у світі» Міжнародного дослідницького центру соціальної доктрини Церкви ім. кардинала Ван Туана.

Попереднього разу ми пригадали собі промову Папи, виголошену під час зустрічі з членами Конгрегації Віровчення, що відбулася 15 січня 2010, в якій він порушує питання взаємин між об’явленою вірою та істиною в етично-філософському середовищі, підтримуючи тезу, що віра виконує «перевірочну функцію», тобто має змогу надати окремі знання та стимулювати етично-філософський розум до пошуку додаткових шляхів для розв’язання певних проблем. Венедикт XVI пропонує схему стосунків між вірою та розумом не як насилля віри над розумом, але як світло, але звільняє основи самого ж розуму.

У лютому згаданого року, приймаючи членів Папської Академії «За життя», Папа ствердив, що пояснення етичних проблем вимагає нормативної основи, яка, зрештою, і дається природним моральним законом. «Визнання людської гідності, як невід’ємне право, – пояснив він, – має свою першочергову основу не в законі, написаному людською рукою, але у законі, вписаному Богом Творцем в серці людини, і його покликаний визнати непорушним кожен юридичний устрій, а кожна людина зобов’язана шанувати та підтримувати». За словами Святішого Отця, без цього основоположного принципу людської гідності годі шукати джерела для прав людської особи та неможливо дійти до моральної оцінки здобутків сучасної науки, які безпосередньо втручаються в людське життя.

Саме в цьому й можна розгледіти зв’язок між природнім моральним законом, особистою поведінкою та юридичним правопорядком суспільства, яке потребує не тільки принципів погоджених його членами, але також «універсальних принципів», які є спільним знаменником для всього людства. Без таких принципів існує справжня загроза релятивістських наслідків у законодавстві, а саме природній моральний закон, завдяки своєму універсальному характерові, дає змогу уникнути цієї небезпеки та гарантує законодавцеві як пошану до особи, так і до всього створеного світу. Він також сприяє згоді між людьми, приналежними до відмінних культур та релігії, допомагає долати відмінності, тому що «стверджує існування правопорядку, викарбуваного Творцем у природі», який є також запорукою для раціонального етичного судження в прямуванні до добра та уникнення зла.

Про це Венедикт XVI також пригадав, коли під час відвідин Кіпру у травні 2010 року зустрічався з представниками влади. Він наголосив на тому, що поширення моральних істин в громадському житті вимагає постійних зусиль, спрямованих на те, щоб ґрунтувати позитивний закон на моральних принципах природного закону. Ще донедавна покликатися на нього виглядало само собою зрозумілим, але сучасні тенденції в законотворчості, позначеному позитивістськими впливами, вказують необхідність наново стверджувати цю важливу аксіому. «Без проводу об’єктивних моральних істин, особи, спільноти та держави стали б егоїстами, позбавленими скрупулів, а світ став би небезпечним для життя», – сказав Святіший Отець, додаючи, що захищаючи права людей та народів, захищаємо людську гідність. «Коли підтримувані нами політичні програми впроваджуються в гармонії з природнім правом, властивим нашій спільній людській природі, наші вчинки отримують міцніше підґрунтя та приносять атмосферу порозуміння, справедливості та миру», – наголосив Венедикт XVI, звертаючись до представників кіпрської влади й дипломатичного корпусу.

Посилання на природний закон буде неповним, якщо оминати питання Бога. Про цей та деякі інші аспекти повчань Святішого Отця щодо природного закону та його застосування у політичній сфері йтиме мова під час наступної, вже заключної зустрічі, присвяченої соціальному вченню Венедикта XVI у світлі промов, виголошених протягом 2010 року.