Соціальне вчення Папи Венедикта XVI протягом 2010 р. (6) Бесіди про соціальну доктрину Церкви (46) Аудіо+текст

Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо, присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії:

*******************************************

Усім відомо, як Церква стає на захист життя від його зачаття до природної смерті, на захист інституту подружжя та сім’ї, на захист людської гідності та свободи. Чи означає це, що вона накидає суспільству свої конфесійні погляди? Зовсім ні. Адже всі розуміють, що вбивство є злом, і воно переслідується законом в усіх країнах, незалежно віровизнання громадян. Чому? Бо існує певний природний моральний закон, який доступний пізнанню усіма людьми. Саме про це йтиме мова у черговій зустрічі з соціальним вченням Папи Венедикта XVI, виголошеним протягом 2010 року. Розділ, присвячений цій темі, знаходимо в «Третьому Рапорті щодо Соціальної Доктрини Церкви у світі» Міжнародного дослідницького центру соціальної доктрини Церкви ім. кардинала Ван Туана.

Про природній закон та його застосування у політичній сфері Папа Венедикт XVI неодноразово згадував протягом періоду часу, який ми розглядаємо. Але чи не найвагоміші та деталізовані роздуми про це знаходимо в промові, виголошеній під час зустрічі з членами Конгрегації Віровчення, що відбулася 15 січня 2010.

Святіший Отець порушує питання взаємин між об’явленою вірою та істиною в етично-філософському середовищі, підтримуючи тезу, що віра виконує «перевірочну функцію», тобто має змогу надати окремі знання та стимулювати етично-філософський розум до пошуку додаткових шляхів для розв’язання певних проблем. Це відбувається не через надання заздалегідь створених розв’язок на конкретні проблеми, але «пропонуючи гідні довір’я моральні перспективи, в межах яких людський розум може шукати та знаходити дійсні розв’язки».

Вказавши на приклад біоетики, Венедикт XVI пояснив, що в цій ділянці «дійсно існує окреслене наповнення християнського об’явлення, яке кидає світло на біоетичну проблематику: цінність людського життя, стосунковий та суспільний вимір людської особи, зв’язок між об’єднуючим та прокреативним аспектами сексуальності, центральне місце сім’ї, заснованої на подружжі між чоловіком та жінкою. Ці істини, вписані в людське серце, зрозумілі також раціонально, як елементи природного морального закону та можуть бути прийняті також і тими, які не визнають себе приналежними до християнської віри».

Вислів «кидати світло» добре пояснює концепцію, згідно з якою об’явлення допомагає етично-філософській сфері краще бачити та краще використовувати своєї ресурси, досконаліше виконувати своє завдання. Таким чином, Венедикт XVI пропонує схему стосунків між вірою та розумом не як насилля віри над розумом, але як світло, яке звільняє основи самого ж розуму. З цього також випливає осуд «поширеної ментальності, згідно з якою віру представляється як перешкоду для свободи та наукових досліджень, ніби вона складається з пересудів, що завдають шкоди об’єктивному сприйманню дійсності».

З одного боку, існує природний моральний закон, як світло сумління, закладене Богом в кожній людині, яке «не є виключно чи переважно конфесійним», з іншого боку, однак, «християнське об’явлення та сповнення людини в Христовому таїнстві, просвітлює його та розвиває в повноцінну доктрину. Заснований на самій же людській природі та доступний кожному розумному створінню, природний моральний закон становить основу для початку діалогу з всіма людьми, які шукають істину, і, в загальному, з громадянським та світським суспільством. Цей закон, вписаний у серце кожної людини, заторкує один з основних вузлів дискусії щодо права та однаково стосується сумління і відповідальності законодавців», – зазначав Папа, ділячись думками про взаємини між об’явленою вірою та істиною в етично-філософському середовищі під час зустрічі з членами Конгрегації віровчення, що відбулася на початку 2010 року.

Протягом згаданого року Венедикт XVI ще неодноразово, при різних обставинах, навчав про природній моральний закон та сумління. Тому, наступної середи, продовжимо знайомство з його вченням про природній закон та його застосування у політичній сфері.