Мистецтво, як прослава Бога, Верховної Краси. Слово Папи Венедикта XVI після концерту у Ватикані з нагоди його 85-річчя

«Цим чудовим виконанням Симфонії № 2, відомої як “Гімн слави” Фелікса Мендельсона Бертольді ви зробили мені цінний дарунок з нагоди дня народження, як також усім присутнім», – сказав Папа Венедикт XVI, дякуючи лейпцизькому симфонічному оркестру Gewandhaus з Німеччини та всім організаторам концерту, який відбувся 20 квітня 2012 року ввечері в залі імені Папи Павла VІ у Ватикані з нагоди 85-річчя Святішого Отця. «У дійсності, – додав він, – ця симфонія є великим величанням Бога, молитвою, якою ми прославили Господа та подякували Йому за Його дари».

Папа пригадав, що цей твір був написаний з нагоди 400-річчя друкарства та вперше прозвучав 25 червня 1840 року в Ляйпціґу у виконанні оркестру Gewandhaus, яким диригував сам Мендельсон. Пояснюючи його композицію, автор в одному з листів писав, що в цій симфонії «спочатку, у властивий їм спосіб, прославу складають музичні інструменти, далі – хор та окремі голоси». «Мистецтво, як прослава Бога, Верховної Краси, лежить в основі творчості Мендельсона, – зазначив Венедикт XVI, – і це стосується не лише літургійної чи сакральної музики, але всієї його творчості». Для нього сакральна музика не була чимось вищим від іншої, адже кожна з них на свій спосіб повинна служити для прославляння Бога. На партитурі згаданої симфонії, пригадав Святіший Отець, Мендельсон написав: «Я б хотів бачити всі види мистецтва, а особливо, музику на служінні Тому, Який їх дав та створив».

«Морально-етичний світ цього автора не був відокремлений від його розуміння мистецтва, навіть більше, він був його інтегральною частиною: “Kunst und Leben sind nicht zweierlei – Мистецтво та життя не є окремими речами, але становлять одність”, – писав він. Глибока єдність життя, яка знаходить об’єднуючий елемент у вірі, якою було позначене все життя Мендельсона і яка керувала його рішеннями», – зазначив Папа, цитуючи деякі листи композитора, які свідчать про його духовний світ. «Щодня не можу не дякувати на колінах Господу за кожне добро, яке Він мені посилає», – писав він німецькому письменнику Клінґеману.

Своє подячне слово Венедикт XVI закінчив словами німецького композитора Роберта Шумана, написаними після прослуховування прем’єрного виконання цієї симфонії, та побажав, щоб вони стали нагодою для призадуми: «Дозвольте, щоб ми, як говорить текст, який Маестро так чудово музично оформив, дедалі більше відкидали діла темряви та брали в руки зброю світла».