Шлях до єдності довгий, але не потрібно зневірюватися. Папа Венедикт XVI з нагоди завершення Тижня молитов за єдність християн

У проповіді, виголошеній 25 січня 2012 р. під час вечірні в Папській базиліці святого Павла поза мурами, Святіший Отець Венедикт XVI закликав християн з відвагою та великодушністю продовжувати шлях до єдності. Екуменічне богослуження за участю представників різних християнських Церков, які служать у Римі, та делегацій з інших країн, відбулося в день свята Навернення святого Павла і було приурочене завершенню Тижня молитов за єдність християн. З цієї нагоди Папа вказав на приклад Апостола Народів, який показує, як добро перемагає зло.

Святіший Отець зауважив, що навіть якщо здається, що шлях до повного відновлення сопричастя є ще дуже довгим і має багато перешкод, слід з оновленою рішучістю прямувати до тієї єдності, яка є Божою волею. «Зрештою, – додав він, – на цьому шляху не бракує і позитивних знаків віднайденого братерства та спільного почуття відповідальності перед обличчям великих проблем, які терзають наш світ».

Папа запропонував поглянути на приклад святого Павла, який перед обличчям будь-яких труднощів завжди зберігав стійке довір’я до Бога. З молодого віку він вирізнявся ревністю, задля якої також переслідував Церкву, що народжувалася, а згодом перемінився у невтомного апостола Христового Євангелія. Як зауважив Венедикт XVI, навернення святого Павла не було плодом довгих внутрішніх роздумів чи особистих зусиль. «Воно, – сказав він, – це, передовсім, діло благодаті Бога, Який діяв згідно зі Своїми незбагненними шляхами».

Ось чому в посланні до Галатів святий Павло пише: «Живу вже не я, а Христос живе у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене» (Гал 2,20). Як пояснив Святіший Отець, навернення Павла не обмежується етичним виміром, як навернення від неморального життя до морального, ані інтелектуальним виміром, як зміна способу розуміння дійсності, а є, радше, «радикальним оновленням власного буття, багатьма аспектами схожим на відродження».

«Коли підносимо нашу молитву до Бога, робімо це з вірою у те, що будемо перетворені та уподібнимося до Христового образу», – підкреслив Венедикт XVI, додаючи, що це особливо справджується в молитві за єдність. Адже навіть якщо в наші дні досвідчуємо болючу ситуацію поділів, «ми, християни, повинні дивитися в майбутнє з надією», тому що «присутність воскреслого Христа кличе всіх нас християн спільно діяти на користь добра. Об’єднані у Христі, ми покликані брати участь в Його місії, а нею є нести надію туди, де панують несправедливість, ненависть та відчай», – наголосив Святіший Отець.

Зважаючи на ще дуже довгий і повний перешкод шлях, що веде до видимої єдності, очікування, за словами Папи, повинно бути терпеливим та сповненим довіри, однак, «терпеливе очікування не означає пасивності чи безвольного підпорядкування обставинам, але означає бути готовими відповісти на будь-яку нагоду для спільності та братерства, яку нам дарує Господь». «Усе це, – підсумував Венедикт XVI, – є причиною радості та великої надії й повинно додати нам відваги, щоб продовжувати наші зусилля, спрямовані на те, щоб спільно осягнути фінішну пряму, знаючи, що наші зусилля не є даремними в Господі».