Пресвята Євхаристія – велика молитва Ісуса і Церкви. На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 11 січня 2012

Молитва Ісуса під час Тайної Вечері стала темою чергового повчання Папи Венедикта XVI про молитву, виголошеного 11 січня 2012 р. в рамках кількамісячного циклу катехиз під час загальних аудієнцій. Цього дня на зустріч зі Святішим Отцем в залі ім. Павла VI у Ватикані зібралося кілька тисяч прочан.

Насамперед, Папа звернув увагу на контекст, в якому відбувалася ця прощальна зустріч Спасителя з друзями. Вже довший час Він приготовляв їх до того, що одного дня муситиме страждати, помре, але на третій день воскресне. В дні, коли Ісус збирався прощатися з учнями, народ приготовлявся до свята Пасхи, що було спомином визволення з Єгипту. Однак, особливістю вечері, яку Христос приготовляв для учнів, було те, що під час неї Він дарував їм Себе, святкуючи Свою Пасху. Як зазначив Святіший Отець, святий євангелист Іван описує Тайну Вечерю не як пасхальну трапезу ізраїльського народу, саме для того, щоб вказати на цю новизну.

Центром тієї вечері було розділення хліба та спільної чаші, а ці жести були супроводжувані відповідними словами в контексті молитви. Йдеться про установлення Пресвятої Євхаристії, яка є «великою молитвою Ісуса та Церкви».

Запропонувавши слухачами ближче приглянутися до цієї події, Венедикт XVI звернув увагу на те, що новозавітні тексти, які її описують, вказуючи на молитву, яка впроваджує до Ісусових слів і жестів, вживають два взаємодоповнюючі терміни. Святі Павло та Лука говорять про євхаристію-подяку, а святі Марко та Матей наголошують на аспектові прослави-благословення. Як зазначив Папа, обидва грецькі слова eucaristeìn та eulogeìn, відсилають до єврейської berakha – великої молитви подяки й благословення, якою розпочиналися важливі трапези. Подяка Богові за його дари, а в контексті Тайної Вечері – це хліб і вино, повертається, як Боже благословення, яке сходить згори та збагачує дар. У цьому випадку прослава та благословення стають переміною хліба та вина у Ісусові Тіло й Кров.

Але слова встановлення Пресвятої Євхаристії випереджують жести. Глава родини, розламуючи хліб та передаючи келих, запрошує родину до трапези. Ці жести є також виявом гостинності. А в контексті прощальної вечері Ісуса з учнями вони набирають нового глибокого значення: «Він дає видимий знак прийняття та трапези, у якій Бог дарує Себе», – зазначив Святіший Отець.

Але яким чином у ці хвилини Ісус може дати друзям Себе Самого? Папа пояснив, що Він знав про те, що Його життя буде забрано на хресті. Але, як Він сам навчав: «я кладу моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь» (Ів 10,17-18), то подаючи учням дар хліба і вина, Христос заздалегідь дає їм життя, яке в Нього буде забране, перемінюючи, таким чином, насильницьку смерть у дарування себе іншим, у вільну відкупительну жертву. «Споглядаючи Ісусові жести та слова цієї ночі, ясно бачимо, що Його постійні глибокі стосунки з Отцем є тим місцем, в якому Він здійснює жест залишення своїм та кожному з нас Святої Тайни Любові», – зазначив Венедикт XVI.

Святий Лука, звернув увагу Святіший Отець, говорить про ще один цінний елемент Тайної Вечері – уважність Ісуса до кожного. Каже Христос до Петра: «О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Лк 22,31-32). «Пресвята Євхаристія – це пожива паломників, яка стає силою для того, хто втомився, вичерпався та розгубився», – зазначив Папа.

А далі Римський Архиєрей закликав вірних, беручи участь у Пресвятій Євхаристії, переживати молитву, яку звершив та надалі звершує Ісус за кожного, щоб зло, яке ми всі зустрічаємо в житті, не перемогло, і щоб в нас діяла перемінююча сила Христових смерті й воскресіння. У Пресвятій Євхаристії Церква виконує Ісусову заповідь: «Чиніть це на мій спомин», і від самого початку слова освячення вона розуміла, як молитву разом з Ісусом.

«Дорогі друзі, – сказав на завершення Венедикт XVI, – просімо Господа Бога, щоб після належного приготування, також і через Святу Тайну Покаяння, наша участь в Його Євхаристії, незамінна для християнського життя, завжди була найвищою точкою всієї нашої молитви. Просімо, щоб глибоко об’єднані Його жертвою Отцеві, також і ми могли перемінювати наші хрести у вільну та відповідальну офіру любові Бога та ближніх».