Належно пережити різдвяний час означає бути для ближніх носієм радості, що випливає Божого народження. На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 4 січня 2012

«Дорогі брати й сестри, з радістю приймаю вас на цій першій в цьому році загальній аудієнції і від щирого серця складаю вам та вашим родинам свої найщиріші побажання: Нехай Бог, Який через народження Христа, Свого Сина, вилив радість на цілий світ, огорне всі діла та дні своїм миром», – сказав Папа Венедикт XVI, приймаючи у середу, 4 січня 2012 р., кілька тисяч паломників у залі ім. Павла VI у Ватикані, додаючи: «Під час цієї катехизи бажаю коротко пригадати кілька тем, пов’язаних із святкуванням Господнього Різдва, для того щоб кожен з нас міг напитися з невичерпного джерела цього таїнства та принести життєві плоди».

Якою ж є наша перша реакція перед обличчям цього надзвичайного вчинку Бога, Який став Дитиною? За словами Святішого Отця – це радість. «Оце звіщаю вам велику радість», – каже ангел пастухам. З чого ж народжується ця радість? «Із здивування серця, бачачи, що Бог став близьким до нас, як Він турбується про нас, як діє в історії», – сказав Венедикт XVI, додаючи, що Різдво є джерелом радості саме тому, що можемо бути впевнені у тому, що Бог «понижується аж до рівня людини, щоб нас підвести до Себе». І як зауважив Папа, «всі різдвяні пісні є вираженням цієї радості» з приводу того, що «небо і земля поєдналися».

Духовність та богослов’я Різдва, вів далі Святіший Отець, описують цей факт, говорячи про чудесний обмін між божественним та людським. Першим актом цього обміну є те, що відвічне «Слово взяло на Себе нашу людськість, а взамін людська природа була піднесена до божественної гідності. Другий момент обміну полягає в нашій дійсній та глибокій участі в Божій природі Слова». Як зауважив Венедикт XVI, «мрія людини, започаткована ще в раю – хочемо бути, як Бог, – несподіваним чином здійснюється, не задля величі людини, яка не може стати Богом, але задля покори Бога, Який сходить, входячи до людської покори, підносячи її до справжньої величчі свого буття». Без цього, залишатиметься загадкою, для чого Бог створив людину, адже лише побачивши, що з нами Бог, можемо віднайти світло для свого існування, бути щасливими й жити у радості. Цей чудесний обмін особливим чином уприсутнюється у Пресвятій Євхаристії, адже беручи участь у Службі Божій, «ми підносимо Богові хліб і вино, плоди землі, щоб Він прийняв їх і перемінив, даруючи Себе Самого та стаючи нашою поживою, щоб отримуючи Його Тіло і Кров, ми стали учасниками Його Божественного життя».

Іншим аспектом Різдва, на який звернув увагу Папа, є те, що коли ангел явився пастухам, то їх «осіяла Господня слава». Святий Іван у пролозі до своєї Євангелії також говорить про Воплочене Слово як про світло, здатне просвітити кожну людину. «Христовий прихід розсіює темряву світу, наповнює Святу ніч небесним блиском та поширює на людські обличчя сяйво Бога Отця», – зазначив Венедикт XVI, вказуючи на те, що через Таїнство Воплочення Бог, Який раніше промовляв до світу через Своїх посланців, тепер «з’явився», вийшов зі свого недоступного світла, щоб просвітити світ.

Папа зауважив, що Церква не є світлом, але отримує світло від Христа, приймає його, щоб просвітитися та щоб його поширювати в повноті його сяйва. «І так повинно ставатися також в нашому особистому житті», – додав він.

«Дорогі брати й сестри, – сказав на завершення Венедикт XVI, – Різдво означає зупинитися та споглядати оце Дитя, Таємницю Бога, Який в покорі та убогості став людиною, але, понад усе, означає знову прийняти до свого серця цю Дитину, яка є Христом Господом, щоб жити Його життям, вчинити так, щоб його почуття, думки й діла стали нашими почуттями, думками й ділами; святкувати Різдво, отже, означає виявляти радість, новизну та світло, які це народження принесло в наше життя, щоб і ми для ближніх були носіями радості, справжньої новизни та Божого світла».