Про зустріч Папи Венедикта XVI з дітьми, що відбулася два тижні тому в африканській
країні Беніні, згадує у своїй щотижневій редакторській рубриці Octava Dies
о. Федеріко Ломбарді, ТІ, Директор Ватиканських телецентру, радіо та прес-центру.
«
“Що воно з того хлоп'яти буде?”. Це запитання лине з уст родичів та друзів (Захарії
та Єлизавети) з нагоди народження Івана, який буде Христителем, і також таке саме
запитання ставимо всі ми перед чудом дитяти, що приходить у світ. Запитання, яке приховує
в собі надію разом з певною тривогою.
Це запитання ми собі поставили під час
зустрічі Папи з дітьми два тижні тому, – без сумніву, це була найкраща та найзворушливіша
зустріч під час подорожі до Беніну, – бачачи похилого віком Римського Архирея, оточеного
милими дітьми, які супроводили його в ритмі танцю. Синодальний документ, який Папа
привіз до Африки, в одному вражаючому уривку перераховує “неприйнятні ставлення, яких
зазнають численні діти”: “Діти, убиті перед народженням, небажана малеча, сироти,
відкинуті альбіноси, покинуті діти та діти вулиці, діти солдати і діти в’язні, малеча,
примушена працювати, до яких погано ставляться з приводу фізичної чи розумової неповносправності,
чи вважаючи їх відьмаками, діти, продані в сексуальне рабство, зранені, без жодної
перспективи на майбутнє...”. Церква знає, що повинна зайнятися ними. З понад 125 тисяч
харитативних чи медичних інституцій у світі, які провадить Церква, понад 20 тисяч
присвячені саме дітям; ще багато інших займаються школами, допомогою дітям вулиці
й тим, що зазнають труднощів.
Під час нещодавнього міжнародного конгресу, присвяченого
захистові дітей від сексуальних зловживань, доповідь монсеньйора Шіклуни (Промотора
справедливості в Конгрегації Доктрини віри), який представив “Декалог” чітких та рішучих
принципів, викликала щирі аплодисменти. Справедливо буде згадати і про цінні та щирі
дбання у цій ділянці з боку численних жінок, мирянок та богопосвячених. Без сумніву,
– це одних з прекрасних та корисних способів жіночого служіння людству та Церкві.
Під час Адвенту та Різдва, періоду Божого Дитятка, зродилися ці спонтанні роздуми:
усі ми маємо конкретні причини, щоб і надалі бути на передовій лінії цього фронту»,
– ділиться своїми думками о. Федеріко Ломбарді.