Мученики давнини – сучасні свідки віри. Папа Венедикт XVI до учасників Прилюдного засідання Папських Академій

«Звіщення новизни християнства, краси віри в Ісуса Христа, потребує людей, які своєю життєвою послідовністю, своєю вірністю, засвідченою, якщо це буде необхідним, навіть відданням себе самих, виявляють абсолютну першість Любові над усіма іншими інстанціями», – зазначив Папа Венедикт XVI у своєму посланні на ім’я кардинала Джанфранко Рафазі, Президента Папської Ради в справах культури, написаному з нагоди XVI Прилюдного засідання Папських Академій. Воно відбулося у середу, 30 листопада 2011 р. на тему «Свідчення та свідки. Мучеництво і чемпіони віри». Як і щороку, воно було приурочене врученню спеціальної премії Папських Академій молодим науковцям, митцям та інституціям, які відзначилися у поширенні християнського гуманізму.

«Якщо уважно приглянемося до прикладу мучеників, відважних свідків християнської давнини, як також численних свідків наших часів, то зауважимо, – пише Папа, – що вони є глибоко вільними людьми, свобідними від компромісів та егоїстичних прив’язань, свідомими важливості та краси свого життя, і саме через те – здатними героїчним чином любити Бога і ближніх, ставлячи перед собою високу планку християнської святості. Герої віри, далекі від представлення моделі конфлікту зі світом та людськими дійсностями, навпаки, звіщають та свідчать багату милосердям та прихильністю любов Бога Отця, Який через Розп’ятого Христа, “вірного свідка”, увійшов у нашу історію та наше людство, не для того, щоб воювати з ним та підпорядкувати його, але для того, щоб його глибоко перемінити та вчинити наново здатним повністю відповісти на Його задум любові.

Також і сьогодні, – стверджує Папа, – якщо Церква хоче дієво промовляти до світу, якщо хоче й надалі вірно звіщати Євангеліє та зробити відчутною свою приязну присутність між людьми, які живуть, почуваючи себе “паломниками істини та миру”, вона повинна стати свідком вірогідності віри, навіть у середовищах, які здаються найтруднішими чи байдужими до євангельської благовісті, тобто повинна зуміти запропонувати конкретні та пророчі свідчення через дієві й прозорі знаки послідовності, вірності та палкої й безумовної любові до Христа, не відокремленої від справжнього милосердя, від любові до ближнього. Вчора, як і сьогодні, кров мучеників, їхнє наочне й недвозначне свідчення, заторкує серце людини та чинить його плідним, здатним проростити в собі нове життя, прийняти до себе життя Воскреслого, щоб нести воскресіння та надію світові, який його оточує», – зазначив Венедикт XVI.