Хто вірить в Бога-Любов, той носить у собі непереможну надію, як світильник, щоб з ним перейти ніч, переступаючи через смерть, і дійти до великого бенкету життя. «Ангел Господній» з Папою 6 листопада 2011 р.

Сьогодні, у першу неділю листопада, о полудні, Святіший Отець Венедикт ХVІ зустрівся із десятками тисяч паломників та побожних туристів, які зібрались на площі Святого Петра у Ватикані, щоб разом з Єпископом Риму помолитись Богородичну молитву «Ангел Господній», послухати його недільне повчання та отримати від нього апостольське благословення.

У своїй катехизі Вселенський Архиєрей зупинився над біблійними читаннями, які цього дня прозвучали у храмах Римо-Католицької Церкви, і які заохотили вірних ще раз призадуматись над темою вічного життя. Коментуючи біблійне читання з четвертої глави першого листа Святого Апостола Павла до вірних Солуня, Папа підкреслив, що дуже виразною є відмінність між тими які вірять і які не вірять, які надіються і які не мають надії. Святіший Отець також пригадав слова Апостола Народів з листа до ефесян, де зазначається, що перше ніж ми прийняли Добру Новину про Ісуса Христа, ми «були без Христа… без надії і без Бога в цьому світі» (див. Еф.2,12). Саме так, релігія греків, поганські культи та міфи, не були спроможними пролити світло на таємницю смерті, численні вважали, що після смерті людина повертається у пустку. «Якщо відкидаємо Бога, відкидаємо Христа, то світ падає у пустку та у темряву», – наголосив Святіший Отець, додавши, що прикладом цього є прояви сучасного нігілізму, який, нажаль, заражує у наш час багато молодих людей.

Далі Папа Венедикт ХVІ звернув увагу присутніх на євангельський уривок, призначений Церквою на цю неділю, у якому Святий Матей розповідає про Небесне Царство, порівнюючи його до десятьох дів, які взяли свої світильники й вийшли назустріч молодому. Лише п’ять із них удостоїлися увійти разом із молодим до весільної світлиці, оскільки були приготовані до довшого очікування і взяли із собою також оливу для своїх ламп.

Вселенський Архиєрей, пригадуючи повчання Святого Августина та інших ранньохристиянських авторів, зазначив, що олія у цій притчі символізує любов, яку не можна купити, але яку можна отримали лише як дар, зберігати в глибині серця та виявляти у ділах. Правдива мудрість полягає у тому, наголосив Римський Понтифік, щоб скористатись із нашого смертного життя для чинення діл милосердя, оскільки після смерті ми вже не матимемо такої нагоди. Коли станемо на страшному Господньому суді, то будемо суджені саме на основі нашої любові, виявленої у нашому земному житті. Хто вірить в Бога-Любов, той носить у собі непереможну надію, як світильник, щоб з ним перейти ніч, переступаючи через смерть, і дійти до великого бенкету життя, наголосив Венедикт ХVІ.