Кожен, усвідомлюючи свої обмеження, повинен бути готовим прийняти братнє зауваження,
а також послужити тим самим ближньому. На молитві «Ангел Господній» з Папою Венедиктом
XVI 4 вересня 2011
На братню любов у спільноті віруючих, джерелом якої є внутрішня єдність Пресвятої
Тройці, звурнув увагу Папа Венедикт XVI, промовляючи перед проказуванням молитви «Ангел
Господній», на яку 4 вересня 2011 на внутрішньому подвір’ї літньої папської резиденції
у Кастель Ґандольфо зібралися численні прочани з різних куточків світу.
Святіший
Отець коментував біблійні читання, які читалися у храмах латинського обряду. Він зазначив,
що святий Павло стверджує, що увесь Божий Закон знаходить своє сповнення у любові,
натомість слова Ісуса, записані святим Матеєм, пригадують нам, що «братня любов включає
також взаємну відповідальність, тож якщо мій співбрат провиниться супроти мене, я
повинен поступати з любов’ю щодо нього, насамперед, особисто поговоривши з ним, вказуючи
на те, що те, що він сказав чи зробив, не є добрим». «Такий спосіб діяння називається
братньою пересторогою: вона не є реакцією на зазнану образу, але спонукувана любов’ю
до ближнього», – сказав Венедикт XVI, запропонувавши пояснення святого Августина,
який навчав, що той, хто когось образив, насамперед, завдав собі важкої рани, а тому
слід забути про образу, але не можна забувати про рану ближнього.
Якщо ж ближній
не послухається, то Євангеліє каже ще раз поговорити з ним при свідках, щоб допомогти
краще зрозуміти те, що він накоїв, але якщо він впирається, то справу слід передати
спільноті. Якщо ж він і її не послухається, то повинен відчути розрив, який він викликав,
сам себе відлучаючи від Церкви. «Це все вказує на те, – зазначив Святіший Отець, –
що на дорозі євангельського життя існує співвідповідальність: кожен, усвідомлюючи
свої обмеження та вади, покликаний приймати братню пересторогу та цим особливим служінням
допомагати своїм ближнім».
Іншим плодом милосердної любові у громаді, за словами
Папи, є однодушна молитва. А Ісус навчає, що де двоє на землі погодяться про щось
просити в Небесного Отця, Він їм це дасть, бо де двоє або троє зібрані в Христове
ім’я, там і Він між ними перебуває. «Особиста молитва, – сказав Венедикт XVI, – без
сумніву, є важливою, навіть більше, вона є необхідною, але Господь запевнює Свою присутність
у спільноті, яка, навіть якщо маленька, з’єднана та однодушна, тому що вона є відображенням
самої дійсності Одного і Триєдиного Бога, досконалого сопричастя любові».
На
завершення Святіший Отець звернув увагу на те, що ми повинні вправлятися як у братній
пересторозі, яка вимагає багато покори та смиренності серця, так і в молитві, щоб
вона підносилася до Бога від спільноти, яка дійсно єдина у Христі. «Просімо цього
всього за заступництвом Пресвятої Марії, Матері Церкви, та святого Григорія Великого,
Папи і Вчителя Церкви, якого ми вчора спогадували під час літургії», – закликав він.