Віра ханаанянки – приклад для нас усіх. На молитві «Ангел Господній» з Папою Венедиктом ХVІ 14 серпня 2011

Сьогодні, 14 серпня 2011 р., незважаючи на полудневу спеку італійського клімату, численні вірні та побожні туристи з різних країн світу прибули до літньої резиденції Вселенського Архиєрея у Кастель Ґандольфо, що розташована поблизу Вічного Міста, щоб послухати недільне повчання Венедикта ХVІ, проказати разом із ним Богородичну молитву «Ангел Господній» та отримати від нього постольське благословення.

Свою сьогоднішню катехизу Святіший Отець присвятив євангельському уривку, який цього дня був прочитаний у латинських храмах під час Служби Божої, а саме про жінку ханаанянку, яка не побоялась звернутись до Ісуса з проханням про дар оздоровлення для своєї опанованої злим духом дочки. Як зазначив Венедикт ХVІ, вже у цьому проханні жінки можемо спостерегти початок шляху віри, яка у діалозі з Божественним Учителем зростає та зміцнюється. Називаючи Ісуса Господом та Сином Давида і вигукуючи до Нього: «Господи, змилуйся наді мною», – ханаанянка виявляє міцну надію на те, що її благання буде вислухане. Відповідь Спасителя на крик душі бідної матері може збентежити, але мовчання Господа не означало, що Він байдуже поставився до її болю. Святий Августин, коментуючи цей біблійний уривок, наголосив на тому, що Ісус виявляє байдужість до неї не тому, щоб позбавити її милосердя, але, щоб розпалити у ній бажання цього милосердя. Хоча й Христос вказує жінці, що Він посланий лише до «загиблих овець дому Ізраїля», однак, вона не зневірюється і не опускає руки, але далі благає про допомогу. І навіть тоді, коли отримує відповідь, яка, видавалось би, перекреслює будь-яку надію на допомогу: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам», – ханаанянка не відступає. У своїй простоті та покорі вона просить принаймні тих крихт, які господарі кидають зі столу щенятам. І такою відповіддю віри жінка вражає Ісуса, Який промовив: «О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш», – і оздоровив її дочку.

Далі Папа наголосив, що також і ми покликані зростати у вірі, відкритись та вільно прийняти Божий дар. Віра відкриває нас на пізнання та прийняття справжньої ідентичності Ісуса Христа, Його новини та неповторності, Його Слова, щоб жити у особистому стосунку із Ним. Пізнання віри – це дар Бога, Який об’являється нам не як якийсь абстрактний об’єкт без обличчя, але як Особа, що бажає ввійти з нами у тісний зв’язок любові. Саме тому кожного дня наше серце повинно переживати досвід навернення, переходу від людини, яка зосереджена на собі самій, до людини, відкритої на діяння Господа Бога, до людини духовної, яка відкриває своє життя на Божу Любов.

На закінчення Єпископ Риму заохотив усіх присутніх щодня оживлювати свою віру глибоким слуханням Божого Слова, участю у Святих Тайнах, особистою молитвою та ділами милосердної любові до наших ближніх. Опісля проказав із присутніми молитву «Ангел Господній» та уділив усім своє Апостольське Благословення.