Господь Бог не примушує вірити в Нього, але притягає силою Своєї любові. На молитві «Ангел Господній» з Папою Венедиктом ХVІ 10 липня 2011

У неділю 10 липня 2001 р. вже від самого ранку в містечку Кастель Ґандольфо поблизу Риму, де розташована літня резиденція Вселенських Архиєреїв почали збиратись десятки тисяч прочан з усього світу, адже саме там Папа Венедикт ХVІ проводить період літнього відпочинку і в неділі зустрічається з вірними, щоб проказати молитву «Ангел Господній». Просторе внутрішнє подвір’я старовинного палацу, площа перед церквою та довколишні вулиці були по вінця заповнені паломниками, які зустріли Святішого Отця з особливим ентузіазмом, адже тут вони мають можливість бачити його набагато ближче, ніж у Ватикані.

Венедикт ХVІ зосередив своє повчання на євангельському читанні ХV звичайної неділі, згідно з календарем римо-католицької Церкви, а ним є відома притча про сіяча (Мт 13,1-23).
Папа вказав, що ця притча, яку розповів Ісус, є, певним чином, «автобіографічною», бо віддзеркалює досвід самого Христа, Його проповідування, тобто Він отожнюється із сівачем, який сіє добре насіння Божого Слова, і помічає різні результати, які отримує, відповідно до того, як приймають це звіщення. Існують такі, які у поверховий спосіб слухають Слово, але його не приймають; є такі, що його тимчасово сприймають, але через непостійність все втрачають; інші ж пригнічені турботами та спокусами світу; а ті, що слухають і сприймають Слово, є немов добра, урожайна земля: на ній Слово приносить рясні плоди.

Папа наголосив, що згадана Євангелія «наполягає також і на «методі» проповідування Ісуса, а саме, на вживанні притч. «Чому Ти притчами до них говориш?» - питали Ісуса учні (Мт 13,10). Христос відповів, відрізняючи їх від натовпу людей: учням, тобто тим, які вже вирішили йти за Ним, Він міг відверто говорити про Царство Боже, а іншим, навпаки, мусів звіщати його притчами, щоб заохочувати до рішення,до навернення серця. І, насправді, за своєю природою притчі вимагають зусилля інтерпретації, звертаються не тільки до розуму, але й до свободи. За словами Венедикта ХVІ, справжньою Божою «Притчею» є сам Ісус, Його Особа, яка у знаку людськості приховує і, одночасно, об’являє божественність. Таким чином, Господь Бог не примушує вірити в Нього, а притягає до Себе істиною та добротою Свого воплоченого Сина: любов, у дійсності, завжди шанує свободу.

Папа окремо згадав і те, що в понеділок, 11 липня, святкується празник святого Венедикта Нурсійського, засновника монашого життя Західної Церкви, небесного покровителя Європи.

«У світлі сьогоднішньої Євангелії, – мовив Святіший Отець, – погляньмо на нього, як на вчителя слухання Божого Слова, слухання глибокого та витривалого. Ми повинні завжди вчитись від цього великого Патріарха західного монашества, як давати Богові місце, яке Йому належить – перше місце, ранішньою та вечірньою молитвою жертвуючи Йому щоденну діяльність. Нехай же Пресвята Діва Марія допоможе нам бути, за його прикладом, «доброю землею», де насіння Слова може принести рясні плоди», – закінчив Папа своє повчання, після якого проказав з вірними молитву «Ангел Господній», уділив Апостольське благословення і звернувся до присутніх з окремими вітаннями італійською, французькою, англійською, іспанською та польською мовами.

Промовляючи італійською мовою, Венедикт ХVІ окремо згадав, що 10 липня відзначається «День Моря», тобто День Апостоляту в морському середовищі, вітаючи капеланів та волонтерів, які посвячуються цьому душпастирству, запевняючи молитву за тих, які стали заручниками піратів, як також за їхні родини, та звернувся із закликом, щоб ставитись до заручників з пошаною та гуманністю.