Християнська віра зі своєї природи є раціональною. Папа Венедикт XVI вручив премії видатним богословам

«Не є моїм завданням виголошувати похвали премійованим… Можливо, однак, що вручення премій дає нам нагоду присвятити кілька хвилин фундаментальному запитанню: чим насправді є “богослов’я”», – на це звернув увагу Венедикт XVI, промовляючи з нагоди нагородження перших лауреатів «Премії ім. Ратцінгера», встановленої «Ватиканською Фундацією Йозефа Ратцінгера – Венедикта XVI». Папа особисто вручив винагороду трьом видатним богословам: проф. Манліо Сімонетті, італійському мирянинові, дослідникові античної християнської літератури та патристики, проф. Олеґаріо Ґонсалесу де Кардедаль, іспанському священику та проф. Максиміліану Гайму, абатові-цистерціянцеві, викладачеві богослов’я. Лауреатів представив кардинал Камілло Руїні, Президент «Премії Ратцінгера» та наукового комітету «Ватиканської Фундації Йозефа Ратцінгера – Венедикта XVI».

Святіший Отець у своєму слові зазначив, що традиція каже нам, що «теологія» – це наука віри. На перший погляд, у цьому приховане протиріччя, адже здається, що між вірою та наукою існує несумісність. «Чи віра не перестає бути вірою, коли стає наукою? І чи наука не перестає бути наукою, коли спрямована, чи навіть, підпорядкована вірі?», – запитував Венедикт XVI, додаючи, що ці питання, щодо яких, здається, немає розв’язки, становлять серйозну проблему у світлі модерністського розумінням науки. Наслідками такого підходу стало витіснення теології у сферу історії, залишаючи в темряві віру сьогодення, або ж зосередження на діянні, щоб у поєднанні з психологією та соціологією, показати, наскільки богослов’я є корисним для визначення конкретних вказівок для життя.

Папа зазначив, що ці обидва підходи є недостатніми, хоча корисними й важливими, бо без відповіді на основне запитання, чи є правдивим те, у що ми віруємо, вони залишаються лише викрутами. «В богослов’ї йдеться про запитання щодо істини, вона є його остаточним фундаментом та суттю». Новизною християнства в стосунку до язичництва стало те, що християни чинять «не за звичкою», але з «любові до істини». Підставою так думати є Пролог Євангелії від святого Івана, де Христос названий Логосом-Словом, тобто – Істиною. Щоб дійти до Христа, людина повинна стати на шлях істини. «З цього можна зрозуміти, – сказав Венедикт XVI, – що християнська віра з самої своєї природи повинна спонукати до богослов’я, повинна була запитувати себе про раціональність віри, навіть якщо, природно, поняття розуму та науки огортають різні виміри, а тому конкретну природу зв’язку між вірою та розумом потрібно було і далі наново треба осмислювати».

Святіший Отець зазначив, що в природі теології бачимо великий виклик, якого потребує сучасна людина, тому що «він спонукує відкривати наш розум, шукаючи відповіді про саму ж істину та про Боже обличчя».