Також і цигани покликані брати участь у євангелізаційній місії Церкви. Зустріч Папи Венедикта XVI з учасниками Європейської прощі циган до Риму

«O Del si tumentsa! – Господь з вами!» – цим вітанням циганською говіркою Святіший Отець Венедикт XVI привітав учасників спеціальної аудієнції, яку він уділив представникам циган, які з усієї Європи з’їхалися на прощу до Риму з нагоди 75-річчя смерті та 150-річчя з дня народження блаженного Сеферіно Хіменеса Мальї, мученика за віру циганського походження з Іспанії. У суботу, 11 червня 2011 р. у Ватикані відбулася безпрецедентна подія – понад дві тисячі представників різних циганських етнічних спільнот з усього континенту зібралися в залі ім. Павла VI у Ватикані. Спочатку було заплановано, що зустріч відбудеться у залі Благословень Апостольського палацу, але з причини того, що зросла кількість учасників, її перенесли до більшого приміщення.

Після привітального слова архиєпикопа Антоніо Марія Вельйо, Президента Папської Ради в правах душпастирства мігрантів та подорожуючих, яка, в співпраці з фондом «Міґрантес» Єпископської Конференції Італії та Спільнотою святого Еґідія, організувала цю прощу, кілька представники циган, а саме – студент, молода мама, монахиня та жінка, що зазнала переслідування в часи другої світової війни, поділися своїми свідченнями.

Карло Мікіч, якому сьогодні 18 років, і який народився в Римі та виростав у таборі поблизу міста, розповів про нелегкий шлях дитини, яка живе в таких умовах. «Я знаю, – сказав він, – що є роми, які помиляються, які поводяться погано, але відповідальність завжди є особистою, провина ніколи не лежить на етносі чи народності. Ми, цигани, особливо молодь, думаємо про майбутнє, мріємо про те, щоб вчитися, працювати, мати свою домівку та документи». Він зазначив, що ще досі не отримав громадянства, але, не зважаючи на це, має багато друзів та хоче заснувати сім’ю. «Дякую Церкві, – сказав Карло, – яка навчає всіх бути братами й сестрами, та Папі, який сьогодні хотів зустрітися з нами!».

Цейя Стойка, яка пережила жахіття нацистських концтаборів, розповіла, що досі здригається від спогадів про смерть дітей та похилих віком, але слідкуючи і за деякими сучасними подіями, вона з тривогою дивиться на майбутнє свого народу.

Сестра василіянка Атанасія зі Словаччини, що має циганське коріння, розповіла про своє покликання та апостольську працю між одноплемінниками, висловивши сподівання, що «Євангеліє та Ісусова любов в швидкому часі досягнуть багатьох наших братів та сестер циган, які Його ще не знають, і що ми зможемо стати вірними та щирими свідками того, що ми бачили та того, що ми отримали від Матері Церкви».

Після танцю у виконанні дитячого колективу до присутніх звернувся Святіший Отець. «З кожної частини Європи ви прибули до Риму, щоб показати свою віру та любов до Христа і до Церкви, яка для вас усіх є домівкою, а також до Папи», – сказав він, додаючи, що й вони є частиною Божого народу, що отримав Боже слово та збагатив Церкву святими. «Сьогодні блаженний Сеферіно заохочує вас наслідувати його приклад та показує шлях: посвячення молитві, особливо – вервиці, любов до Пресвятої Євхаристії та інших Святих Тайн, дотримування заповідей, чесність, милосердна любов та великодушність щодо ближніх, особливо бідних; усе це вчинить вас сильними перед обличчям небезпеки того, що секти чи інші групи поставлять під загрозу ваше сопричастя з Церквою».

Святіший Отець зазначив, що історія циганського народу непроста, а в певних періодах – болюча. «Ви є народом, який протягом минулих століть не жив націоналістичними ідеологіями, не прагнув володіти землею чи панувати над іншими народами», – сказав Папа, додаючи, що тепер вони залишилися без батьківщини і часто зазнавали труднощів в спілкуванні з суспільствами, серед яких жили, а, навіть, досвідчили переслідування. Тепер, за його словами, ситуація змінюється, відкриваючи нові можливості. «Заохочую вас, – сказав Венедикт XVI, – разом писати нову сторінку історії вашого народу та Європи!», а цьому також сприяють пошуки гідних умов життя, старання дати дітям освіту. Врешті, за словами Папи, також і цигани покликані брати участь в євангелізаційній місії Церкви, зокрема, сприяючи розвиткові душпастирства у своїх спільнотах. «Церква прагне, – сказав він, – щоб всі люди визнали взаємно себе дітьми того самого Отця та членами однієї людської родини».