Останнє послання Папи Івана Павла ІІ до молоді (закінчення)

Попереднього разу ми почали пригадувати останнє послання блаженного Івана Павла ІІ до молоді, яке він приготував з нагоди двадцятого Всесвітнього Дня Молоді. Сьогодні продовжуємо читати це послання. Пригадаємо, що гаслом Всесвітнього Дня Молоді 2005 року стали Євангельські слова трьох мудреців зі сходу: «Ми прийшли, щоб поклонитися йому» (Мт 2, 2).

Папа Войтила поділився своїми роздумамми над наступним євангельським уривком: «Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір'ю його, і, впавши ниць, поклонились йому» (Мт 2, 11). «В той час, як Царі впізнають в малому Дитяті Того, про якого звіщали пророки і якого очікували всі народи, – писав Іван Павло ІІ, – ми можемо Йому покланятися у Пресвятій Євхаристії і визнавати Його як нашого Сотворителя, єдиного Господа і Визволителя».

У Святому Письмі далі читаємо: «Потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро» (Мт 2,11). Дари, які Царі приносять Христові, – продовжує блаженний Іван Павло ІІ, – символізують правдиве поклоніння. Золото символізує царське божество, підносячи ладан вони визнають Його священиком нового Заповіту, даруючи Христові миро – визнають Його як пророка, Який проллє свою кров, щоб примирити людство з Отцем.

«Дорога молоде, – закликав Папа Войтила, – жертвуйте і ви Господеві золото вашого існування, відповідаючи на Його покликання і наслідуючи Його з любов’ю; піднесіть до нього ладан вашої палкої молитви, прославляючи Його, жертвуйте Йому миро, яким є любов і вдячність Йому, правдивому Чоловікові, Який полюбив нас аж до смерті на Голготі.

Покланяйтеся єдиному правдивому Богові, ставлячи Його на перше місце у своєму житті! Поклоніння ідолам – це постійна спокуса людини. Нажаль є люди, які шукають вирішення проблем у релігійних практиках, що не співпадають з християнською вірою. Є дуже велика спокуса вірити у міфи про легке досягнення успіху і влади; небезпечно приймати каламутні уявлення, що представляють Бога у вигляді космічної енергії, або у інший спосіб, що не співпадає з католицькою доктриною.

Молоде, не вірте обманливим ілюзіям і скороминущим модам, які не рідко залишають після себе трагічну духовну пустку! Відкидайте спокуси грошей, споживацької поведінки і жорстокого насилля, які іноді пропагують засоби масової інформації.

Поклоніння правдивому Богові становить правдивий акт спротиву проти всякої форми ідолопоклонства. Покланяйтеся Христові: Він є Скелею, на якій вам будувати ваше майбутнє і більш справедливий світ. Христос – це Князь Миру, джерело прощення і примирення, який може вчинити братами всіх, хто належить до сім’ї людства».

«Попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій» (Мт 2,12), – пише далі про ці події святий євангелист Матей. Блаженний Іван Павло ІІ, звернувши увагу на те, що Мудреці, які зустріли Христа, повернулися до дому «іншою дорогою», зазначив: «Така зміна дороги може символізувати навернення, до якого покликані ті, хто зустрічає Христа, щоб стати правдивими поклонниками, такими якими Він їх бажає». Це веде до наслідування Його способу життя, вчиняючи себе, як пише Апостол Павло «жертвою живою, святою, приємною Богові». Апостол застерігає потім, щоб не пристосовуватися до ментальності цього віку, але перемінюватися через обновлення розуму, «щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале» (пор. Рм 12, 1-2).

«Коли ми слухаємо Христа, і поклоняємося Йому, – писав блаженний Іван Павло ІІ, – це веде нас до сміливого вибору та, іноді, до героїчних рішень. Христос вимогливий тому, що бажає нашого справжнього щастя. Він кличе декого залишити все для того, щоб наслідувати його у священичому, або богопосвяченому житті. Хто відчуває цей поклик, нехай не боїться відповісти «Так» і з великодушністю вирушити в дорогу, щоб наслідувати Його. Але поза покликаннями до особливого посвячення, – пригадував Папа, – існує покликання кожної хрещеної людини: це також є покликанням до того «високого виміру» християнського життя, яке виявляється у святості. Коли ми зустрічаємо Христа і приймаємо Його Євангеліє, життя змінюється і ми прагнемо розділити з іншими власний досвід».

Далі блаженний Іван Павло ІІ, вказуючи на те, що багато наших сучасників ще не знають Божої любові, або намагаються наповнити своє серце її незначущими замінниками, наголосив, що «надзвичайно необхідно бути свідками любові, заглибленої у Христа». Він також зазначав, що запрошення до участі у Всесвітньому Дні Молоді стосується також і нехрищених, або тих, які не визнають Церкву. «Хіба не правда, що і ви маєте спрагу Абсолютного і шукаєте «щось», що надало б значення вашому існуванню. Зверніться до Христа, і не залишитеся розчарованими», – закликав блаженний Іван Павло ІІ, а наприкінці ще раз наголосив на тому, що Церква потребує справжніх свідків для нової євангелізації. «Церква потребує святих. Всі ми покликані до святості, і лише святі зможуть обновити людство», – писав тепер уже блаженний Папа.
 
Приготувала Світлана Духович