Христове Воскресіння – початок нового створіння. Проповідь Папи Венедикта XVI під час Пасхального Чування

Роздумами про створення світу та нове творіння через Христове Воскресіння поділився Папа Венедикт XVI у проповіді під час Пасхального Чування, яке він очолив в суботу, 23 квітня 2011 р., ввечері, і під час якого уділив Святі Тайни Хрищення, Миропомазання та Євхаристії кільком катехуменам з різних кінців світу.

У першому читанні під час цієї Літургії звучить початок Книги Буття, в якому розповідається про сотворення світу. «Чи справді так важливо під час Пасхального Чування говорити також і про сотворення?» – запитував Венедикт XVI, пояснюючи, що оминути цю тему означало б погано зрозуміти історію стосунків Бога з людиною. «Наше визнання віри, – вів далі Папа, – починається словами “Вірую в Бога, Отця Всемогутнього, Творця неба і землі”. Якщо пропустити цей перший розділ пункт Визнання віри, то вся історія спасіння стає надто звуженою і надто малою… Лише тому, що Бог створив усе, Він може дати життя та провадити наше життя». Святіший Отець зазначив, що Церква веде людину до зустрічі з Богом, який є Творцем, початком всякої речі. З цього також випливає наша відповідальність за створіння.

Перші слова Євангелії від святого Івана, які, до речі читаються у сам день Пасхи на греко-католицькій літургії, звучать: «На початку було Слово». Папа звернув увагу на те, що в книзі Буття читаємо: «Бог сказав…». «Світ є плодом Слова, Логосу», – сказав Венедикт XVI, пояснюючи, що це грецьке слово означає «причину», «сенс», «слово». В цьому вбачаємо вказівку на те, що світ є плодом Творчого Розуму, а не сліпого випадку чи хаосу. «Якщо б людина була лише випадковим продуктом еволюції десь на краю всесвіту, її життя було б позбавлене сенсу», – сказав Святіший Отець, додаючи, що ми віримо, що початком усього є божественний творчий Розум, і саме тому світ може бути спасенним.

Наступним моментом, на який звернув увагу Папа, є те, що розповідь про створення світу вміщає увесь процес в структуру тижня, прямуючи до суботи, у якій знаходить свою повноту. «Для Ізраїля субота була днем, в якому усі могли брати участь в Божому відпочинку, в ньому і людина і тварина, пан і раб, великі і малі були об’єднані Божою свободою. Отже, субота була вираженням завіту між Богом, людиною і створінням». Таким чином, єдність людини з Богом не є чимось накиненим, встановленим уже після того, як творення було завершеним. «Завіт є внутрішньою причиною сотворення, так як сотворення є передумовою завіту», – сказав Венедикт XVI, пояснюючи, що Бог створив світ, щоб він був місцем, в якому Він зможе передавати Свою любов і з якого відповідь на любов повертатиметься до Нього. «Перед Богом серце людини, яка Йому відповідає, є чимось більшим і важливішим від усього безмежного матеріального всесвіту, який, без сумніву, дозволяє нам побачити проблиск Божої величі».

На основі пасхального досвіду, вів далі Святіший Отець, християни зробили наступний крок: «Субота – це сьомий день тижня. Після шести днів, під час яких людина, певним чином, бере участь у творчій праці Бога, субота є днем відпочинку. Але в Церкві, що народжувалася, сталось щось нечуваного: на місце суботи, сьомого дня, входить день перший. Як день літургічного збору, він є днем зустрічі з Богом через Ісуса Христа, Який в перший день – неділю, зустрівся зі Своїми як Воскреслий, після того, як вони знайшли порожній гріб. Структура тижня змінилася, – сказав Папа. – Він тепер не спрямований до сьомого дня, щоб взяти участь в Божому відпочинку. Він починається першим днем, як днем зустрічі з Воскреслим». Ця, завжди нова зустріч, відбувається під час Євхаристійної відправи, під час якої Господь знову приходить до Своїх, даруючи їм Себе.

Венедикт XVI звернув увагу також на те, що перехід праці до дня відпочинку відповідає також і природній логіці. Отож, зміна, впроваджена первісною Церквою, є революційною, що можна пояснити тільки тим, що того дня сталось щось надзвичайного. І цим надзвичайним є Христове воскресіння. «Світ змінився. Той, хто був мертвий, живе життям, якому смерть вже більше не загрожує. Започаткувалася нова форма життя, новий вимір створіння», – сказав Папа, вказавши на те, що в книзі Буття перший день є початком сотворення, а тепер він став початком нового сотворення. Святкуючи перший день, ми вшановуємо Бога Творця та його творіння. «Святкуємо остаточну перемогу Творця та його творіння. Святкуємо цей день як початок, і, водночас, як ціль нашого життя… Святкуємо його, бо знаємо, що тепер остаточно підтверджено те, що було сказано на закінчення розповіді про сотворення: “І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре” (Бт 1,31)», – сказав на завершення Святіший Отець.