Через поріг тисячоліття з Іваном Павлом ІІ (9). Папа про значення страждань

Великий Піст, покаянний шлях якого наближається до завершення, спрямовує наші роздумування до страждань, до болю, до хреста. Чому страждання, чому біль стількох людських істот, чому цей хрест терпінь, який, здається, постійно співіснує з нашою людською природою?

На ці питання 1989 року дав відповідь Слуга Божий Папа Іван Павло ІІ, і до його слів повертаємось у цій рубриці, започаткованій з нагоди беатифікації Івана Павла ІІ та 10-ої річниці його візиту в Україну. Ось його слова:

«Ці питання завжди хвилюють людські серця і на них, можливо, можна дати тільки часткові відповіді теоретичного характеру, але ці питання, іноді з великою драматичністю, знову і знову виникають в щоденній дійсності життя, особливо, коли йдеться про страждання невинних, дітей чи навіть і цілих народів. Хто з нас не відчуває болю в серці перед болючими фактами людської історії, перед стражданнями окремих людей?

І ми ніколи не знайдемо відповіді, якщо не піднімемо очі до Ісуса, розп’ятого на хресті. Хто розуміє хрест, хто його обіймає, починає прямувати новою дорогою, починає підніматись вгору Христовим шляхом, адже недаремно цей шлях називають Хресною дорогою, називають шляхом хреста.

Вдивляючись у розп’ятого Спасителя, зможемо вглибитись у таїнство Відкуплення. Христос допоможе нам спокійно й відважно переборювати всі труднощі й перешкоди, знайти сенс і значення життя.

Хресною жертвою, підтверджуючи Свою безмежну любов, Ісус спасає світ від гріха та вічної смерті. Ми не завжди можемо зрозуміти Божий задум спасіння, бо терпіння, які зустрічаємо у житті, притемнюють нам це розуміння. Однак, можемо дати знак нашої співучасті в Його спасенному задумі, з вірою приймаючи наші щоденні хрести.

Ісус полюбив нас аж до смерті, а в Його хресті знаходимо запевнення життя, воскресіння й спасіння. Ми, християни, вітаємо святий Хрест, знак Христа-Спасителя, основу нашої надії, бо в хресті бачимо доказ всемогутньої і милосердної любові Бога до людей.