Через поріг тисячоліття з Іваном Павлом ІІ (7). Папа про покуту й навернення

На шляху Великого Посту – часу покаяння й навернення до Господа Бога, святого часу, який допомагає нам краще зрозуміти і полюбити Ісуса та перевірити своє власне життя у світлі Божих заповідей, нас супроводжують думки Слуги Божого Івана Павла. Ця рубрика започаткована з нагоди його беатифікації та 10-ої річниці візиту в Україну.

Покута – це символ навернення, а навернутись – означає перемогти, подолати все те, що несумісне з гідністю дітей Божих, зокрема, ті пристрасті, про які говорить святий апостол і євангелист Іван: «пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя» (І Ів 2,16). Це підступні сили зла, які можуть з’являтись у підлесливій формі, спокушаючи забути про Бога та Його заповіді й обіцяючи облудну надію на виключно земне щастя.

Проти сил зла треба постійно боротись, – наголосив Святіший Отець Іван Павло ІІ, – а до цього особливо закликає святий час Великого Посту, метою якого є навернення до небесного Отця, безмежно доброго й милосердного.

Боротись проти гріха, не піддаватись спокусам до злого, а впавши в гріх, постійно підійматись з падіння і повертатись до небесного Батька, кажучи: «Отче, я згрішив проти Неба і проти Тебе!» Цією розповіддю Ісус нас навчає, що навіть і коли б ми мали нещастя згрішити, то ніколи не треба втрачати довір’я до Бога, а якнайшвидше покаявшись, повернутись до Бога. Господь хоче спасіння і вічного щастя всіх людей. І це наповнює нас впевненістю та довір’ям, довершуючи шлях Великого Посту».