Бесіди про соціальну доктрину Церкви (4)

Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії:


*************************
У рамках наших передач, присвячених соціальному вченню та служінню Церкви, продовжуємо знайомитися з навчанням Папи Венедикта XVI щодо цієї ділянки церковної місії. Попередніми разами йшла мова про світ праці, тобто про її гідність, важливість та небезпеки й проблеми, що з нею пов’язані. Протягом наступних передач пригадаємо собі промову, яку Вселенський Архиєрей Венедикт XVI виголосив 18 квітня 2008 року під час Генеральної Асамблеї ООН, відвідуючи головний осідок цієї міжнародної організації, розташований в місті Нью-Йорку в Сполучених Штатах Америки.

Вітаючи на початку промови присутніх представників країн-членів ООН, Венедикт XVI через них передав вітання також тим народам, яких вони представляють, зазначаючи, що вони «очікують від цієї Організації того, щоб вона й надалі продовжувала те натхнення, яке керувало її заснуванням, тобто, бути “центром гармонізації діяльності націй задля осягнення спільних цілей”», або, як сказав Папа Іван Павло ІІ у 1995 році, що «Організація повинна бути етичним центром, у якому усі народи світу почуватимуться, як вдома, розвиваючи спільне усвідомлення буття, так би мовити “родиною народів” (Послання Івана Павла ІІ з нагоди 50-ї річниці заснування ООН)».

Говорячи про роль Організації Об’єднаних Націй, Венедикт XVI підкреслив, що через неї «країни започаткували загальні цілі, які, хоч і не збігаються з тотальним загальним добром людського роду, однак, без сумніву, представляють фундаментальну частину того добра. Основні цінності Організації – прагнення миру, пошук справедливості, пошана людської гідності, гуманітарна співпраця та допомога, – є вираженням справедливих очікувань людського духа та становлять ідеали, які повинні бути в основі міжнародних стосунків», – додав Папа. Посилаючись також і на своїх попередників, які виступали у цьому ж приміщенні, Венедикт XVI зазначив, що мова йде про питання, за якими Церква та Апостольська Столиця слідкують з особливими увагою та зацікавленням, тому що вбачають у цій діяльності те, як проблеми та конфлікти, що стосуються всесвітньої спільноти, можуть розв’язуватися спільними зусиллями. На думку Святішого Отця, ООН є втіленням «прагнення до вищого рівня міжнародного правопорядку», про який Іван Павло ІІ згадував у Енцикліці Sollicitudo rei socialis, і який, спонукуваний та керований принципом субсидіарності, був би здатним відповісти на запити усього людського роду через зобов’язуючі міжнародні правила та через структури, спроможні гармонізувати щоденний перебіг життя народів. «Що є ще більше необхідним, – зазначає Венедикт XVI, – тоді, коли досвідчуємо очевидний парадокс багатосторонньої згоди, яке перебуває у кризі з причини свого підпорядкуванні рішенням небагатьох, в той час, як проблеми світу вимагають втручань у формі спільної дії з боку міжнародної спільноти».

Очевидно, – зазначає Папа, – що питання безпеки, розвитку, подолання нерівності на місцевому та глобальному рівнях, захист навколишнього середовища та природних ресурсів, вимагають спільних дій та готовності працювати у добрій вірі, шануючи закони та принципи солідарності. «В контексті міжнародних стосунків, – сказав Венедикт XVI, – необхідно визнати першочергову роль, яку відіграють правила та структури, зі своєї природи спрямовані на поширення спільного добра, а тому призначений захищати людську свободу. Такі правила не обмежують свободу, а навпаки, сприяють їй, оскільки забороняють такі поведінку і вчинки, які діють проти спільного добра, стоять на перешкоді його ефективного здійснення, і, як такі, підважують гідність людської особи. В ім’я свободи повинна існувати співвідносність між правами та обов’язками, з якими кожна людини покликана взяти на себе відповідальність за власні рішення, прийняті внаслідок входження у стосунки з іншими». У цьому контексті Святіший Отець з’ясував, наскільки, іноді, небезпечним, не зважаючи на великі користі, стає застосування наукових відкриттів. «Деякі аспекти цього застосування, – зазначив Венедикт XVI, – представляють чітке порушення порядку створіння, доходячи до того, що не лише нівелюється священний характер життя, але в людської особи та сім’ї відбирається їхня природна самобутність». Подібно, за словами Папа, міжнародні старання в екологічній сфері повинні стосуватися не лише розумного застосування здобутків науки та техніки, але повинні відкривати справжній образ створіння. І це не вимагає вибору «наука або етика», але йдеться, радше, про «застосування такого наукового методу, який насправді шануватиме моральні імперативи».

Наше знайомство з промовою Папи Венедикта XVI під час Генеральної Асамблеї ООН продовжимо наступного разу.