Наслідувати Христа не є тягарем. На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 16 лютого 2011

Загальну аудієнцію, що відбулася в середу, 16 лютого 2011 р., в залі Павла VI у Ватикані, Святіший Отець присвятив великому іспанському містикові XVI сторіччя, Учителеві Церкви, святому Іванові від Хреста, приятелеві святої Терези Авільської, про яку йшла мова два тижні тому. Папа розповів про життєвий шлях цього вчителя містики та реформатора Кармелітського Ордену, та про його духовну спадщину, яка, за його словами, описує «надійний шлях до святості – стану досконалості, до якого Бог кличе кожного з нас». Цей святий навчав, що наслідування Христа не є тягарем, але – світлом, яке щодня допомагає нам в житті. Його ж життя не було «літанням у містичних хмарах», але – дуже твердим, практичним та конкретним.

Саме тому, на думку Венедикта XVI, досвід святого Івана від Хреста є прикладом для всіх, а не тільки для небагатьох вибраних душ. «Якщо людина носить в собі велику любов, – сказав він, – ця любов дає їй немовби крила, тому вона легше переносить усі надокучливі життєві справи, бо носить у собі це велике світло. Саме в цьому і полягає віра: бути любленим Богом, дозволити, щоб Бог полюбив нас в Ісусі Христі». Святість, вів далі Папа, не є нашою справою, але означає відкрити вікна нашої душі Божому світлу, щоб воно могло перемінити наше життя. «Молімося до Господа, – закликав він, – щоб допоміг нам знайти цю святість віддання себе Божій любові, що є покликанням нас усіх та справжнім відкупленням».

Життя святого Івана від Хреста було позначене стражданнями, труднощами, нерозумінням, які він долав з непохитним довір’ям до Бога. Разом зі святою Терезою Авільською, з якою був пов’язаний глибокою духовною дружбою, вони здійснили реформу кармелітської чернечої родини. А найвідомішими його духовними творами є «Висхід на гору Кармель», «Темна ніч душі», «Духовна пісня» та «Живе полум’я любові». Спільною темою цих містичних творів є поступове очищення душі на дорозі християнського вдосконалення.

«Це очищення, – зазначив Святіший Отець, – запропоноване як шлях, на який людина стає, співпрацюючи з Божою дією, аби визволити душу від кожного прив’язання чи почуття, протилежного Божій волі. Очищення, яке для досягнення єдності любові з Богом, повинно бути повним, починається від життя почуттів, та продовжується тим, яке здобувається через богословські чесноти віру, надію та любов, які очищають наміри, пам’ять та волю».

Зрештою, вів далі Святіший Отець, в «Темній ночі душі» святий Іван від Хреста описує так званий «пасивний» аспект цього очищення, тобто, Боже втручання у цей процес. «Людські зусилля, – мовив Папа, – самі є нездатними дістатися глибоких коренів поганих звичок та схильностей особи. Вони можуть їх призупинити, але не цілковито викорінити». Тож, хоч довгий і нелегкий шлях очищення вимагає особистого зусилля, справжньою його дійовою особою є Бог, а найбільше, що може зробити людина – це відкритися на Його дію та не чинити їй перешкод. «Живучи богословськими чеснотами, людина підноситься та надає цінність своїм старанням. Ритм зростання віри надії та любові не відстає від діла очищення та поступової єдності з Богом, аж до особистої переміни в Ньому», – зазначив Венедикт XVI, додаючи, що коли осягнено цю мету, то душа «занурюється у життя Пресвятої Тройці», люблячи Бога «тією самою любов’ю, якою любить Він, тому що любить у Святому Дусі».