"Одна-єдина людська родина". Підсумок послання Папи Венедикта XVI з нагоди 97-го Всесвітнього Дня мігрантів та біженців

«Одна-єдина людська родина» – такою є тема Послання Святішого Отця Венедикта XVI з нагоди 97-го Всесвітнього дня мігрантів та біженців, який католицька Церква відзначає 16 січня 2011 р.

«Всесвітній день мігранта та біженця дає для всієї Церкви нагоду призадуматись над темою, пов’язаною з дедалі зростаючим явищем міграції, молитися за те, щоб серця відкривалися на християнську гостинність та трудитись над тим, щоб у світі зростали справедливість та милосердя – опори для будування справжнього та тривкого миру», – пише Святіший Отець, цитуючи Ісусові слова, записані в Євангелії: «Як я полюбив вас, так і ви любіть один одного». Якщо Небесний Отець у своєму Синові покликав нас бути Його улюбленими дітьми, зазначив Папа, то і ми повинні один-одного навзаєм визнати братами й сестрами у Христі, і саме з цього глибокого зв’язку між усіма людьми й зродилася тема цьогорічного послання. «Одна-єдина людська родина, одна родина братів та сестер в суспільствах, які стають дедалі більше багатоетнічними та міжкультурними, де також визнавці різних релігій спонукувані до діалогу, аби можна було осягнути спокійне та плідне співжиття в пошані до законних відмінностей», – додав Венедикт XVI.

Далі Святіший Отець відзначив, що хоч всі прямують тим самим шляхом, однак, ситуації, які проходимо на ньому, є відмінними. Багато людей змушені з різних причин зазнати долі мігранта в різних її проявах. Це може бути спричинене якимось факторами, які змушують покинути рідний край, але й саме явище глобалізації, яким відзначається наша епоха, це не лише соціально-економічні процеси, але й дедалі більше взаємопов’язання людства, що долає географічні та культурні кордони. В цьому контексті, веде далі Папа, Церква навчає, що фундаментальним моральним критерієм цих процесів є єдність людського роду та його розвиток у доброму. «Усі, отже, є членами однієї родини, мігранти та місцеве населення, яке їх приймає, і всі мають таке саме право користати з земних благ, призначення яких є загальним… в цьому – фундамент солідарності та ділення», – пише Венедикт XVI.

Саме брак відчуття братерства між людьми та народами, на думку Слуги Божого Павла VI є причиною нерівномірного розвитку, що має вплив і на явище міграції. А святої пам’яті Іван Павло ІІ підкреслював, що “загальне спільне добро охоплює усе людство, стоячи понад будь яким націоналістичним егоїзмом”. Церква визнає право емігрувати у двох аспектах, і як можливість залишити свою країну, і як можливість прибути до іншої в пошуках кращих умов життя, але також допускає право приймаючої держави регулювати міграційні потоки та захищати свої кордони, завжди забезпечуючи належну пошану до гідності кожної людської особи, в той час, як обов’язком мігрантів є «інтегруватися в країну, яка їх приймає, шануючи її закони та національну самобутність».

У цьому контексті Святіший Отець звертає увагу на роль Церкви, яка завдяки дії Святого Духа знаходить сили для будування загального братерства, і в якій Пресвята Євхаристія є невичерпним джерелом єдності усього людства. «Завдяки йому, – пише він, – Божий народ обіймає кожне плем’я, народ та мову не певного роду священною владою, але вищим служінням милосердної любові».

Венедикт XVI заохочує звернути особливу увагу на біженців, які примушені покинути домівки з причин насильства та переслідувань та приділяє окрему увагу студентам, які навчаються за кордоном, пригадуючи, що саме в школах та університетах формується культура нових поколінь і саме від цих інституцій залежить їхня здатність дивитися на людство як на одну родину, єдину у відмінностях.

«Не втрачаймо надії та разом молімо Бога, Отця усіх, щоб допоміг кожному з нас бути людьми, здатними до здійснення братерських стосунків», – закликає на завершення свого послання Святіший Отець.