Бути вірним до кінця. Блаженний священомученик Сілард Богданфі
У суботу, 30 жовтня 2010 р., в місті Орадя на північному заході Румунії відбулася
беатифікація Слуги Божого Сіларда Боґданфі, Єпископа Орадя-Мареської римо-католицької
дієцезії, мученика часів комунізму. Урочисте богослуження очолив кардинал Петер Ердьо,
Архиєпископ Ештергому-Будапешту з Угорщини, а проголошення ісповідника віри блаженним
Католицької Церкви довершив представник Святішого Отця Венедикта XVI архиєпископ Анджело
Амато, Префект Конгрегації в справах святих.
Блаженний священомученик Сілард
народився у місцевості Црна-Бара, в тодішній угорській дієцезії Чанаду, а тепер –
Зренянська дієцезія в Сербії, в родині вчителів. Тоді це була Австро-Угорська імперія.
Пізніше родина переїхала до Тімішоари, де хлопець здобув середню освіту в гімназії
Отців Піярів та вступив до семінарії в Ораді.
29 червня 1934 року, закінчивши
навчання на Філософсько-богословському факультеті Бухарестського університету, блаженний
Сілард отримав священиче рукоположення та розпочав душпастирську й вчительську працю.
Після
Другої світової війни комуністична влада країни розпочала в Румунії переслідування
християн, а особливо – католиків. У цих умовах Апостольська Столиця дала дозвіл на
таємні висвячення єпископів. 14 лютого 1949 р. в каплиці Апостольської Нунціатури
в Бухаресті тодішній Нунцій архиєпископ Джеральд Патрік О’Хара уділив о. Сіларду таємні
єпископські свячення. Уже через два місяці після цього його заарештовано. Раніше представники
режиму неодноразово та безуспішно зверталися до нього з пропозицією очолити так звану
«румунську незалежну Церкву, не підпорядковану Ватиканові».
Після сфальсифікованого
судового процесу єпископа Боґданфі засуджено на дванадцять років примусових робіт.
Ув’язнення він відбував у різних тюрмах Румунії. Через нелюдські умови життя та тортури,
важко захворів, і на п’ятому році ув’язнення, 3 жовтня 1953 року, помер у карцері
в’язниці в місті Аюд.
Як розповідають свідки, не зважаючи на важкі умови та
слабке здоров’я, блаженний священомученик Сілард намагався підтримувати інших ув’язнених
та допомагати їм різними ділами милосердя. Його жертва є конкретним свідченням вірності
єдності Церкви та Святішому Отцеві. Кров же мучеників і далі проливається в світі,
свідчачи про Добру Новину Ісуса Христа, що є благовістю миру, братерства та милосердної
любові.