Таємниця щастя полягає у приязні з Христом. На загальній аудієнції з Папою Венедиктом ХVІ 6 жовтня 2010 року

«Покора і віра, любов до Ісуса Христа та Його Церкви – ось головні прикмети справжнього християнського життя», – пригадав Вселенський Архиєрей Венедикт ХVІ під час загальної аудієнції, яка відбулась на площі святого Петра у Ватикані у середу 6 жовтня 2010 р. Це була чергова катехиза Святішого Отця про визначних жінок у Церкві Середньовіччя. Папа присвятив аудієнцію святій Ґертруді Великій, німецькій монахині, що жила у ХІІІ сторіччі. Серед німецьких жінок тільки вона заслужила на звання «Великої», беручи до уваги її великий вклад у євангелізацію та культуру, а її життя та вчення, за словами Венедикта ХVІ, залишили глибокий слід у християнській духовності. Вона належить до найвидатніших містиків Німеччини. Називають її також і святою Ґертрудою Гельфтською, за назвою містечка, в якому був розташований монастир, в якому вона жила.

Ця надзвичайна жінка, що відзначалась великими здібностями та надзвичайними надприродними духовними даруваннями, глибокою покорою та великою ревністю за спасіння душ, перейшла від світських студій, в яких особливо визначалась, до богословських, до інтенсивного молитовного, містичного життя, оживленого великим місіонерським запалом.

Свята Ґертруда народилась 6 січня 1256 року, а на п’ятому році життя її, як це часто вживалось у ті часи, повірили опіці Сестер Венедиктинок, в монастирі яких вона здобула відповідні гуманітарні та богословські студії. Гельтфський жіночий монастир був тоді одним з провідних у Німеччині. Цікавилась літературою, музикою, співом, мистецтвом. Її характер відзначався рішучістю та силою переконливості.

Ґертруда вступила в монастир, в якому виховувалась, повністю посвятившись Богові. Протягом двадцяти років в її житті не сталось нічого надзвичайного. Та 1281 року Ґертруда несподівано переживає духовну візію зустрічі з Ісусом. Ця подія розпочинає довгу низку духовних містичних досвідчень та натхнень, які вона за Божим велінням старанно записує, перетворюючи це в апостолят. З ясністю, простотою і переконливістю вона поширює правди віри, з любов’ю та вірністю служачи Христовій Церкві. Її вчення було корисним для богословів та зрозумілим для простих, побожних людей. На жаль, з цієї інтенсивної діяльності святої Ґертруди залишилось не дуже багато, бо монастир у Гелфті був зруйнований.

Земне життя святої Ґертруди закінчилось приблизно 1306 року. Вона відійшла до Небесного Обручника Христа у віці приблизно 46-ти років.

Її життя та вчення не належать тільки до минулого, але, як сказав Папа Венедикт ХVІ, є школою християнського життя, вказуючи, що в центрі щасливого, справжнього життя є приязнь з Ісусом Христом. А цієї приязні навчимось у любові до Святого Письма, Літургії, у глибокій вірі, любові до Пречистої Діви Марії. Це дозволяє дедалі краще пізнавати Бога та прямувати до справжнього щастя, що є метою нашого життя.

Виголосивши катехизу італійською мовою та скорочено основними світовими мовами, Святіший Отець привітав більші групи прочан, що прибули з різних країн світу. Венедикт ХVІ окремо пригадав, що жовтень – це місяць молитви на вервиці, наголошуючи на важливості цієї молитви та заохочуючи до її щоденного проказування. «Нехай же роздумування над життям Ісуса і Марії буде для всіх нас світлом на шляху євангельської віднови життя і переміни сердець», – сказав Святіший Отець.

На закінчення Папа проказав з присутніми молитву «Отче наш» та уділив Апостольське благословення.