Внебовзяття Пречистої Діви Марії - запорука нашої віри у майбутнє вічне життя з Богом.
Папа Венедикт XVI очолив Службу Божу в парафіяльній церкві у Кастель Ґандольфо
Празник Внебовзяття Пречистої Діви Марії є особливим днем для мешканців містечка Кастель
Ґандольфо, а зокрема, – для парафіян храму святого Томи з Вілланови, розташованого
при площі перед Апостольським Палацом. Адже це – один з небагатьох днів, коли Вселенський
Архиєрей, що протягом майже цілого літа перебуває у літній резиденції в цьому місті,
відправляє Службу Божу у згаданій церкві. Не був винятком і цьогорічний празник. Вранці,
о 8:00 місцевого часу, Святіший Отець Венедикт XVI очолив святкове богослуження та
виголосив проповідь, а опівдні, на внутрішньому подвір’ї Апостольського Палацу, відбулася
зустріч з вірними з нагоди проказування молитви «Ангел Господній».
На початку
проповіді Венедикт XVI пригадав, що цього року припадає якраз 60-та річниця відтоді,
як Папа Пій ХІІ урочисто проголосив догму про Внебовзяття Пречистої Діви Марії, навчаючи,
що Богоматір, відвічно поєднана з Христом, Непорочна в зачатті, Дівиця у материнстві,
великодушна Співробітниця Божественного Відкупителя, була також захоронена і від гробового
тління, та взята з душею й тілом до небесної слави, де сяє як Цариця по правиці Свого
Сина, Безсмертного Царя (пор. Апостольська Конституція Munificentissimus
Deus).
На основі цього підсумку нашої віри, Святіший Отець прокоментував
літургійне читання з послання святого Павла до Коринтян. Апостол, за словами Папи,
допомагає нам краще зрозуміти це таїнство, навчаючи про воскресіння Христа, який є
«первістком померлих». «Занурені у Його Пасхальне таїнство, ми стали учасниками Його
перемоги над гріхом і над смертю», – сказав Венедикт XVI, додаючи, що саме в цьому
полягає ключовий момент людської історії. Згідно зі святим Павлом, усі ми, з’єднані
з Адамом, першою і старою людиною, маємо ту саму спадщину, до якої належать страждання,
смерть та гріх. Однак, ми маємо можливість жити новою дійсністю: у святому Хрищенні
ми також з’єднуємося з новою людиною – Воскреслим Христом, і, таким чином, у нас уже
перебуває життя Воскресінням.
Те, що святий Павло говорив про всіх людей,
вів далі Святіший Отець, Церква у своїй непомильності говорить про Пречисту Діву Марію:
Божа Мати є настільки включеною у Христове Таїнство, що уже наприкінці Свого життя
в усій повноті стає учасницею Воскресіння Свого Сина, вже відтоді Вона живе тим, чого
ми очікуємо наприкінці часів, коли буде повністю знищений останній ворог – смерть;
уже живе тим, що ми проголошуємо в молитві «Символ Віри»: «Очікуємо воскресіння мертвих
і життя майбутнього віку».
Де ж знаходимо коріння цієї перемоги над смертю?
Папа зазначив, що вони – у вірі Назаретської Діви, «вірі, яка є слухняністю Божому
слову і цілковитим віддаванням Себе Божественній ініціативі та дії». Підтвердження
цього знаходимо у євангельському уривку, що розповідає про те, як Марія відвідала
свою родичку Єлизавету, яка називає Її «благословенною між жінками», додаючи: «Щаслива
та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа». «Дорогі друзі! – сказав Венедикт XVI.
– Не обмежуймося тіль тим, щоб подивляти Пречисту Діву Марію в Її славній долі, як
людину дуже далеку від нас. Ні, ми покликані побачити, що Господь, у Своїй любові,
бажав також і для нас, для нашої остаточної долі: через віру жити з Ним в досконалій
єдності любові, і, таким чином, жити по-справжньому».
У цьому контексті Святіший
Отець зупинився над іншим аспектом догматичного формулювання, в якому говориться про
«взяття до небесної слави». Папа пригадав, що слово «небо» не стосується якогось місця
у всесвіті, але чогось більшого і трудного для окреслення з огляду на обмеженість
наших людських понять. «Цим терміном, – сказав Венедикт XVI, – ми хочемо ствердити,
що Бог, Який став близьким до нас, не покидає нас навіть і після смерті, але має місце
для нас та дарує нам вічність, що в Бозі є місце для нас». Приклад Богочоловіка Ісуса
є також і для нас запорукою того, що Божа та людська природа можуть співіснувати.
Це означає, що у вічності існуватиме не якась частина нас, але ціла людина, бо Бог
любить нас такими, якими ми є. «Бог приймає цілу людину, усе її життя, і в Ньому очищена,
вона приймає вічність», – наголосив Папа, додаючи, що християнство не звіщає лише
якогось спасіння душі невідомо де, де буде скасовано все, що цінне маємо в цьому житті,
але обіцяє вічне життя, «життя будучого світу», у якому все дороге для нас віднайде
повноту в Бозі. І саме у Внебовзятій Діві Марії, що повністю бере участь у воскресінні
Свого Сина, ми споглядаємо здійснення цього майбутнього «Божого світу».
«Молімося
до Господа, – закликав Венедикт XVI, – щоб допоміг нам зрозуміти, наскільки цінним
в Його очах є наше життя, щоб зміцнив нашу віру у вічне життя, щоб вчинив з нас людей
надії, які трудяться над збудуванням світу, відкритого на Бога, людей радості, які
вміють зауважувати красу майбутнього світу між справами щоденного життя, і цією впевненістю
живуть, вірять та надіються».