Надія на Бога - це не заохочення до безділля, а спонука до ще більших добрих діл.
На молитві "Ангел Господній" з Папою Венедиктом XVI 8 серпня 2010
Неділя, 8 серпня 2010 р., знову зібрала тисячі паломників у гостинному містечку Кастель
Ґандольфо, розташованому 25 кілометрів на південь від Риму. Саме там, у літній резиденції
Вселенських Архиєреїв, де від 7 липня перебуває Папа Венедикт XVI, відбулася його
чергова зустріч з вірним з нагоди проказування Богородичної молитви «Ангел Господній».
У своєму повчанні Святіший Отець знову коментував літургічні біблійні читання, показуючи
на прикладі конкретних святих здійснення євангельських поучень в кожному окремому
житті.
Перед 12 годиною місцевого часу внутрішнє подвір’я Апостольського палацу
у Кастель Ґандольфо було заповнене численними паломниками, між якими були групи з
Австралії, Австрії, Німеччини, Польщі, Нігерії, Італії та з інших країн світу, як
також поодинокі прочани. Усі вони гаряче привітали появу на балконі Святішого Отця.
«Дорогі брати й сестри, в євангельському уривкові цієї неділі продовжується Ісусове
повчання учням про цінність людини в Божих очах та про даремність земських турбот»,
– розпочав своє слово Венедикт XVI, пояснюючи, що тут не мається на меті похвала бездільству.
«Навпаки, слухаючи підбадьорююче Ісусове запрошення: “Не бійся, мале стадо, тому що
вашому Отцеві сподобалося віддати вам Царство”, наше серце відкривається на надію,
яка освітлює і оживляє конкретне існування», – вів далі Папа, посилаючись на свою
Енцикліку «Надією спасенні». В її світлі він зазначив, що християни мають впевненість
у тому, що Євангеліє є не лише переказуванням речей, які можна тільки знати, але –
комунікацією, яка спонукає до вчинків та змінює життя. «Темні двері часу, майбутнього,
відкрилися. Хто має надію, живе по-іншому, йому було даровано нове життя» (Spe Salvi,
2)».
Приклад такої надії нам показує старозавітній праотець Авраам, який зі
сповненим довір’я серцем вирушив у дорогу, відкрившись на Божу обітницю. Він вирушив,
не відаючи, куди йде, лише довіряючи Богові. І Ісус, через притчі, показує, як саме
очікування на сповнення «блаженної надії» про його прихід, повинно ще більше спонукувати
до життя, багатого на добрі діла. «“Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть
собі гамани, що не старіються; невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має,
ні міль не точить” (Лк 12,33). Це, – зазначив Венедикт XVI, – є запрошенням користуватися
речами без егоїзму, спраги володіння та панування, але згідно з Божою логікою, логікою
уважності щодо ближнього, логікою любові».
В цьому контексті Святіший Отець
вказав на деяких святих, пам’ять яких спогадуватимемо цього тижня і які, за його словами,
уклали своє життя, виходячи від Бога і з огляду на Бога. В неділю припадала літургічна
згадка святого Домініка де-Ґузман, який у ХІІІ столітті заснував Домініканський Чин,
що виконує місію навчати суспільство істин віри, готуючись до цього молитвою та навчанням.
В цьому самому періоді свята Клара з Ассізі, йдучи за прикладом свого земляка святого
Франциска, заснувала його жіночу вітку – Орден Кларисок. Говорячи ж про мучеників,
між якими є святий Лаврентій з ІІІ ст., спомин якого припадає 10 серпня, Папа окремо
вказав на приклад новітніх мучеників, які по-геройськи закінчили своє життя у концтаборі
Аушвіц-Осьвєнцім. Це – свята сестра-кармелітка Тереза Бенедетта від Хреста Едит Штайн
(9 серпня) та святий священик-францисканець Максиміліан Марія Кольбе (14 серпня).
«Вони обоє, – зазначив Венедикт XVI, – перейшли через темний період Другої світової
війни, ніколи не втрачаючи з поля зору надію та Бога життя і любові». А далі Святіший
Отець заохотив присутніх піднести молитву до Пречистої Діви Марії, Цариці Святих,
з довір’ям до Її материнської підтримки, а після проказування молитви «Ангел Господній»
уділив всім своє Апостольське благословення.