Слово «Ministrare» латинською мовою означає "служити", «міністранс» – це той, хто
служить. Отож, міністранти прислуговують священикові під час відправи Служби Божої
та інших богослужень.
В Італії юних міністрантів називають к’єрікетті, (chierichetti)
– здрібніла назва від слова «клир», тобто духовенство.
Міністрантами або також
і церковними прислужниками їх називають в римо-католицькій Церкві, де також існує
назва «вівтарні дружинники», і саме під такою назвою юні служителі вівтарів діють
в Українській греко-католицькій Церкві, входячи у склад «Вівтарної Дружини», а в країнах
української діаспори їх найчастіше називають «Євхаристійним Лицарством», бо, в переважній
більшості, вони є членами саме цієї молодіжної католицької організації.
У
римо-католицькій Церкві в їхні обов’язки входить прислуговування при богослужіннях:
вони допомагають священикові одягати ризи, беруть участь у процесійному поході перед
відправою, допомагають вмивати руки та виконувати інші чинності під час богослуження,
під час освячення один з міністрантів дзвонить у спеціальний дзвінок.
Звичайно
міністрантами, після належного приготування є хлопчики та юнаки, але в багатьох країнах
за дозволом місцевих єпископів це служіння виконують також і дівчата. Склад міністрантів
часто змінюється – рік за роком приходять молодші члени, але й ті, що відійшли не
поривають своїх зв’язків і прислуговують під час урочистих відправ. Міністранти та
вівтарні дружинники мають власний літургічний одяг.