Хто слідує за Христом, відкриває новий вимір свободи. Молитва "Ангел Господній" з Папою Венедиктом XVI 27 червня 2010

В неділю, 27 червня 2010 р., опівдні, Святіший Отець Венедикт ХVІ зустрівся із численними паломниками та гостями Вічного Міста, які зібрались на площі перед ватиканською базилікою Святого Петра, щоб почути недільне повчання Вселенського Архиєрея, разом із ним проказати Марійську молитву «Ангел Господній» та отримати від нього апостольське благословення.

У своїй катехизі Папа звернувся до біблійних читань, які Римо-Католицька Церква призначила саме на цю неділю, і на основі яких Святіший Отець, нав’язуючи до священичих свячень 14-ох дияконів, що відбулися минулої неділі у базиліці Святого Петра, запропонував ще раз призадуматись над темою покликання та над його вимогами. Папа наголосив, що той, хто знайомий із хлопцем або дівчиною, які залишили свою родину, навчання, чи працю і повністю посвятились Богові, той знає, про що йде мова, адже має перед собою живий приклад людини, яка дала радикальну відповідь на Божий поклик. Цей досвід дає нам можливість відчути, що Господь не є якимось абстрактним буттям, а є настільки великою та сильною Дійсністю, Яка здатна повністю виповнити серце людини, тобто, є живою та близькою Особою, Яка нас любить та просить бути любленою.

Папа пригадав розповідь святого євангелиста Івана про те, як Ісус, йду шляхом до Єрусалиму, зустрічає деяких чоловіків, ймовірно молодих, які виявляють готовність прямувати за Ісусом, куди б Він не йшов. Як наголосив Папа, Спаситель був досить вимогливим щодо них, вказуючи на те, що Син Чоловічий, не має де голови приклонити, тобто, не має власного постійного помешкання, а ті, які бажають із Ним працювати у Божому винограднику, більше не можуть зробити кроку назад (Лк. 9, 57-58, 61-62). Натомість до іншого учня Христос звертається «іди за мною», закликаючи його до рішучого зірвання із власною родиною (Лк. 9, 59-60).

Такі вимоги, на думку Папи Венедикта ХVІ, можуть видатись досить строгими, але, в дійсності, вони виявляють новизну та абсолютну першість Божого Царства, яке уприсутнюється в самій особі Ісуса Христа. Тут мова йде про радикальність, якої вимагає любов до Бога, і якій сам Спаситель першим підкорився.

Хто відрікся усього, навіть себе самого, щоб слідувати за Христом, той входить у новий вимір свободи, який святий апостол Павло називає «ходити Духом» (див. Гал. 5, 16). «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні», – каже Апостол Народів, пояснюючи, що ця нова форма свободи полягає у тому, щоб служити іншим (Гал. 5, 1. 13). Свобода і любов збігаються, а підкорятись власному егоїзмові провадить до релятивності та конфліктів.

На закінчення своєї недільної катехихи Папа пригадав, що місяць червень, що добігає до кінця, в особливий спосіб присвячений Найсвятішому Серцю Ісуса. І нещодавно, а саме у празник Серця Христового, Святіший Отець разом із священики усього світу відновили своє завдання освячення. «Сьогодні хотів би запросити всіх призадуматись над таємницею Божо-людського Ісусового серця, щоб зачерпнути із цього джерела Божої Любові. Хто вдивляється у пробите і завжди відкрите для нашої любові Серце Ісуса, той відчуває правду цього заклику: «Ти, Господи, є моїм єдиним добром», і він готовий залишити усе, щоб слідувати за Господом. О Маріє, що беззастережно відповіла на Боже покликання, молися за нас», – закінчив своє повчання Вселенський Архиєрей.