Здійснювати священиче покликання через служіння єдності Церкви. Папа Венедикт XVI до майбутніх дипломатів Апостольської Столиці

14 червня 2010 р. Папа Венедикт XVI прийняв на аудієнції 40 членів Папської Церковної Академії – навчального закладу який готує майбутніх дипломатів Апостольської Столиці. Промовляючи до зібраних, Святіший Отець запропонував призадуматись над значенням праці папського представника.

Венедикт XVI зазначив, що служіння представництва, до якого приготовляються майбутні дипломати Апостольської Столиці, є чимось дуже глибоким, оскільки є участю в дбанні за цілу Церкву, яким відзначається служіння Римського Архиєрея. «Саме з огляду на цю церковну перспективу, виконання такого представництва вимагає прийняти та з особливою увагою живити в своєму священичому житті деякі особливі виміри», – сказав Святіший Отець, пояснюючи, що це, насамперед, означає дбати про повну внутрішню згоду з особою Папи, його навчанням та навчанням Вселенської Церкви, а по-друге – прийняти як стиль життя і щоденний пріоритет, старанне піклування про церковне сопричастя. Представник Римського Архиєрея, вів далі Венедикт XVI, повинен уміти бути міцним «мостом», надійним каналом комунікації між місцевими Церквами та Апостольською Столицею, з одного боку, надаючи Папі та його співробітникам об’єктивне, вірне та поглиблене бачення церковної та суспільної дійсності, у якій він живе, а з другого – докладати зусилля для передавання норм та вказівок, які видає Апостольська Столиця, «не в бюрократичний спосіб, але з глибокою любов’ю до Церкви».

«Як можна здогадатись, – підкреслив Святіший Отець, – служіння, до якого ви готуєтеся, вимагає повної посвяти та, якщо буде необхідно, безкорисливої готовності принести в жертву особисті схильності, власні проекти чи інші можливості священичого служіння». В світлі віри та конкретної відповіді на Боже покликання, служіння єдності Господнього стада є знаком присутності і дбання Папи, що є особливим благодіянням для місцевих Церков, особливо в делікатних та важких обставинах, в яких, іноді, з різноманітних причин, змушені жити християнські спільноти. «І якщо добре приглянутися, – зазначив Венедикт XVI, – йдеться про справді священиче служіння, яке характеризується, за близькою аналогією, типовим для кожного священика представленням Христа, і як таке, має внутрішній вимір жертовності». Отож, це також є одним із способів здійснення священичого покликання.