Свідчення пробуджує покликання. Послання Папи Венедикта XVI на Всесвітній День молитви за покликання (підсумок)

У четверту неділю Пасхи, яка в латинському обряді називається Неділею «Доброго Пастиря», Католицька Церква відзначає Всесвітній День Молитви за покликання. На 47-й з черги День покликання Папа Венедикт XVI написав своє послання, у якому звернув увагу на значення молитви та свідчення, як першочергових спонук покликання.

У посланні, яке називається «Свідчення пробуджує покликання», Святіший Отець пригадує, що покликання, перш всього, залежить від безкорисливої Божої дії, але, як підтверджує досвід, йому сприяє також якість та багатство особистого чи спільнотного свідчення тих, які вже відповіли на Господній поклик до священичого служіння чи богопосвяченого життя. Венедикт XVI наводить євангельські приклади про те, що покликання святого Петра відбулося через свідчення його брата Андрія, Натанаїла – через Филипа. І сьогодні Господь послуговується свідченням священиків, вірних своєму служінню, щоб будити священичі та монаші покликання серед Божого люду. «Можемо сказати, – пише Папа, що священичі покликання народжують через спілкування зі священиками, майже як цінний спадок, переданий словом, прикладом та цілим існуванням».

У цьому контексті Венедикт XVI наводить три аспекти життя, важливі для дієвого священичого свідчення. Першим Святіший Отець називає «приязнь з Христом». Побачивши те, як «Христос жив у постійній єдності з Отцем, і саме це пробуджувало в учнів бажання жити таким же досвідом», – пише він, священик не може не дбати про глибоку єдність з Богом, «визначаючи час на слухання Його слова». Другим фундаментальним аспектом, як зазначає Папа, є «цілковитий дар себе самого Богові», з якого випливає здатність віддаватися служінню тим, кого Боже провидіння доручить душпастирському служінню. Третім елементом свідчення є «жити сопричастям». «Священик, – пише Венедикт XVI, – повинен бути людиною сопричастя, відкритою до всіх, здатним вести об’єднаним ціле стадо, яке Господня доброта йому доручила, допомагаючи долати поділи, єднати роз’єднаних, згладжувати протистояння та непорозуміння, пробачати образи».

Оскільки богопосвячене життя, якщо йому слідувати з цілковитою вірністю та радістю, говорить про Христову любов, то сьогодні воно стає знаком протиріччя для світу, позначеного матеріалізмом, егоїзмом та індивідуалізмом. «Наслідувати чистого, убогого та слухняного Христа, ототожнюватися з Ним – ось ідеал посвяченого життя, свідчення абсолютної першості Бога у житті та історії людства», – пригадує Святіший Отець, додаючи, що особисте свідчення богопосвячених осіб, яке ґрунтується на конкретних екзистенціальних рішеннях, додаватиме відваги молоді приймати зобов’язуючі рішення.

Своє послання з нагоди Дня молитви за покликання Венедикт XVI закінчує молитвою до Пречистої Діви Марії за те, щоб Вона, Мати Церкви, берегла кожен найменший паросток покликання у серцях тих, кого Господь кличе наслідувати Його зблизька, дбаючи про те, щоб з нього виросло «розкішне дерево, повне плодів для добра Церкви і всього людства».