Воскреслий Христос дарує нам справжню радість - істинне життя. Пасхальне Чування з Папою Венедиктом XVI

Великодні богослуження у Ватикані розпочалися в суботу ввечері Пасхальним Чуванням, яке очолив Вселенський Архиєрей Венедикт XVI. Під час цього богослуження Папа уділив Святу Тайну Хрищення і Миропомазання шістьом катехуменам, які цієї ночі також прийняли з його рук своє перше Святе Причастя. Неофіти походять з Японії, Росії, Сомалі, Судану та Албанії.

У проповіді, розповівши староєврейську легенду про те, як праотець Адам, захворівши наприкінці життя, шукав «оливи милосердя» в місцевості, де був земний рай, Святіший Отець вказав на те, що в різних кінцях світу і в різних історичних періодах зустрічаємо людей, які шукали чи шукають ліків від смерті, вірячи в те, що повинен існувати якийсь еліксир безсмертя. І сучасна медицина працює над тим, щоб якщо не зовсім виключити смерть, то принаймні викорінити якнайбільшу кількість її причин, відкласти її якнайдалі, сприяти якомога кращому і довшому життю. Зважаючи на це, Венедикт XVI запросив призадуматись над питанням: яким би це було насправді, якщо б вдалося відкласти смерть і досягнути віку кількох сотень років? «Чи це було б доброю річчю? Людство надзвичайно постарілося б, не було би місця для молоді. Згасла б здатність до нового, а нескінченне життя було би не раєм, а, радше, засудом». Папа зазначив, що справжні ліки проти смерті є іншими. Вони повинні не просто давати нескінченне продовження цього земного життя, але перемінювати його зсередини, створювати життя придатне для вічності.

І саме через християнську благовість дізнаємося, що існують справжні ліки проти смерті, істинний еліксир безсмертя. Він доступний і дарований нам у Святій Тайні Хрищення, через яку в нас починається нове життя.

Чимало людей, вів далі Венедикт XVI, на це можуть відповісти: благовість я чую, але мені не вистачає віри. Як відбувається ця переміна старого життя у нове? Папа навів ще одну юдейську легенду, яка розповідає про те, що праотець Енох був піднесений до Божого трону. Злякавшись Господньої величі, він не відважився споглядати на Боже обличчя. Тоді Всевишній наказав Архангелові Михаїлові зняти з Еноха земний одяг і зодягнути його в одежу слави. «Саме це, – сказав Святіший Отець, – бути зодягненим у новий Божий одяг, відбувається у Хрищенні; так навчає нас християнська віра. Очевидно, ця зміна одягу є шляхом, який триває ціле життя». Те, що відбувається під час Хрищення, вчиняє нас здатними до вічності, і в одежі Христового світла можемо стати перед обличчям Бога і завжди жити з Ним. Це виражається в обряді Хрищення через відречення від сатани та його діл та складення хресних обітниць. Стародавні обряди цієї Святої Тайни також відображали цю зміну одягу. Катехумен дійсно знімав свій старий одяг, тричі занурювався у христильниці – як знак смерті з Христом, а виходячи з води неофіти одягали білі одежі, як символ Божого світла.

З бігом століть, зазначив Папа, символи дещо затерлися, але суть Хрищення залишається тією самою. Воно не є просто обмиванням, чи дещо складним способом вступу до якогось товариства. Воно є смертю і воскресінням, відродженням до нового життя.

«Так, існує цілюще зілля проти смерті. Христос є деревом життя, яке наново стало доступним. Якщо триматимемось його, перебуватимемо у житті», – мовив наприкінці проповіді Венедикт XVI, додаючи: «Радість не можна наказати. Її можна подарувати. Воскреслий Господь дарує нам радість: справжнє життя. І ми, врешті-решт, назавжди збережені в любові Того, Якому дана усяка влада на небі і на землі (Мт 28,19)».