Привітання о. Василія Ковбича, ЧСВВ, Протоархимандрита Василіянського Чину з нагоди 70-річчя українських програм Радіо Ватикану

На Міжнародній науковій конференції, присвяченій 70-літтю української програми Ватиканського Радіо прочитано ряд привітань, серед яких також і о. Василія Ковбича, ЧСВВ, Протоархимандрита Василіянського Чину святого Йосафата. Його прочитав посланець о. Протоархимандрита, о. Порфирій Підручний, ЧСВВ, Головний Радник. У привітальному листі сказано:

«Сердечно вітаю всіх учасників Міжнародної наукової конференції з нагоди 70-ліття Української програми Ватиканського Радіо і бажаю Вам приємної та плідної зустрічі.

Заснування Ватиканського Радіо представляє особливий момент, коли через особу Святішого Отця Папи Римського Христова Церква звіщає непохитну віру Св. Апостола Петра. Папа Пій ХІ, наслідуючи свого першого попередника – Св. Петра, бажає, щоб „Христос, Бога живого Син” проповідувався на кожному місці – „до країв землі” (Ді 1,8) – за допомогою радієвих хвиль. Відкриття Ватиканського Радіо нагадує дуже радісну подію в житті Божої Церкви, коли – після отримання Святого Духа зісланого на Апостолів, Св. Петро відважно виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і промовив до юдеїв і всіх мешканців Єрусалиму; він дав їм пояснення про здійснення слів пророка Йоіла в подіях зіслання Святого Духа і засвідчив перед ними віру в Ісуса Христа розп’ятого і воскреслого (пор. Ді 2,14нн.).

Своїм задумом заснувати Ватиканське Радіо, Папа Пій ХІ не мав потреби долати переслідування чи інші перешкоди. Але, подібно як Св. Петро, за допомогою людського винаходу радіотелеграфного зв’язку, своєю апостольською ревністю він бажав подолати кожну границю і будь-яку відстань, щоб із центру християнського світу, з Ватикану, проповідування Божого Слова доходило „до країв землі” (Ді 1,8). Він дбав, щоб кожна людина мала можливість пізнати Ісуса Назарянина і визнати його Христом – Сином Бога живого. Бажання звіщати Добру Новину про спасіння усім народам спонукало Папу Пія ХІ використати у своєму місійному завданні радієві хвилі, а це у свою чергу чудово віддзеркалює апостольську ревність Св. Павла, який заявив Тимотеєві, що „слова Божого зв’язати не можливо” (ІІ Тм 2,9). Вселенський Архиєрей був переконаний у тому, що впродовж століть Христовий наказ звіщати Євангеліє залишається незмінним та зобов’язуючим та що треба користуватись відповідними засобами у виконуванні цього Божого веління. Цей його задум здійснився 12 лютого 1931 року, коли він сам звернувся до всього світу з Божим Словом і благословив не тільки місто Рим, але також усі народи у кожній частині землі.

З огляду на важкий час, який розпочався у вересні 1939 року з приєднанням західноукраїнських земель до Союзу Радянських Соціалістичних Республік, слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький, за посередництвом таємного посланця, звернувся до Папи Пія ХІІ з проханням розпочати радіомовлення українською мовою. Він розумів, що в обставинах Радянського атеїстичного режиму, це буде єдиним засобом, щоб зберегти зв’язок Української Греко-Католицької Церкви з Апостольським Престолом і католицьку віру. На прохання нашого Митрополита, тільки вісім років від заснування Ватиканської радіостанції, Святіший Отець доручив ввести в передачі Радіо Ватикану також й українську мову, яка уперше залунала 14 грудня 1939 року. Отці Єзуїти, яким Вселенський Архиєрей доручив провід Ватиканського Радіо, передали керівництво українським відділом Ченцям Василіянам. Наполеглива праця української редакції дала нагоду також і вірним Української Греко-Католицької Церкви переконатися у тому, що „слова Божого зв’язати не можливо” (ІІ Тм 2,9). Незважаючи на жорстокі переслідування, підпільно збереглася віра та єдність з єдиним видимим на землі Пастирем – Папою Римським.

Признання і щира подяка всім, хто від 14 грудня 1939 року провадив український відділ або, у різний спосіб, співпрацював із його редакторами для добра усієї Христової Церкви і нашого Народу.

Нехай ця міжнародна наукова конференція ще раз нагадує всьому Українському Народові про потребу зберігати віру, як також мову і культуру, та їх розповсюджувати різними сучасними засобами інформації».