Християнство не є моралізаторством, але даром. Зустріч Єпископа Риму Венедикта XVI
з семінаристами Римської дієцезії
В останню суботу перед Великим Постом Церква латинського обряду літургічно спогадує
Пресвяту Богородицю Довір’я. Згідно з традицією, започаткованою ще Слугою Божим Павлом VI,
у переддень цього свята Єпископ Риму відвідує Римську Вищу Духовну Семінарію. Саме
в каплиці семінарії зберігається чудотворний образ Матері Божої Довір’я, яка є покровителькою
цього формаційного закладу.
Не був винятком і цей рік, тож у п’ятницю, 12 лютого
2010 року, Папа Венедикт XVI здійснив візит до своїх семінаристів. Цього разу на спільну
молитву разом з своїми ректорами, наставниками та духовниками зібралися також студенти
інших семінарій, які діють у Римській дієцезії та юнаки, які під час спеціального
пропедевтичного року перевіряють своє покликання та готуються вступити до семінарій.
У
рамках зустрічі відбулася спільна молитва в семінарійній каплиці, під час якої Святіший
Отець провів lectio divina, тобто молитовне читання Святого Письма, зосередившись
на уривкові з Євангелії від святого Івана, в якому Ісус називає себе виноградиною,
а учнів – галузками, які повинні принести плід. Опісля Венедикт XVI спожив разом з
семінаристами вечерю.
Під час молитовного моменту, коментуючи прочитаний євангельський
уривок, Папа зазначив, що він дуже добре включається у відзначення Року Священства,
що саме триває, адже говорить про покликання трудитись у Господньому винограднику.
Виноградна лоза, пояснив Венедикт XVI, є ще старозавітнім образом, яким позначено
Божий народ. У Святому Письмі читаємо, що Бог насадив виноградник у цьому світі, дбає
про нього, доглядає і захищає. Однак, історія показує, що часто цей виноградник, замість
цінного винограду, породжував лише дрібні неїстівні плоди. Причиною того, що виноградник
руйнується, перетворюється в пустиню, є те, що людина замикається сама в собі, хоче
сама володіти собою, мати Бога тільки для себе, мати світ лише для себе. Але «Бог,
– вів далі Святіший Отець, – став людиною, і, таким чином, Сам став корінням виноградної
лози», а тому «виноградник є незнищенним, оскільки сам Бог вкоренився на цій землі».
А, отже, «християнство не є моралізуванням. Ми не є тими, що повинні зробити те, чого
Бог очікує від світу… передовсім, ми повинні увійти в цю таємничість буття, у якій
Бог Себе дарує». Ми повинні перебувати в Ньому, ототожнюватися з Ним, бути облагородженими
Його Кров’ю, щоб діяти у Христі. Бо, як пояснив Папа, «мораль є наслідком буття» та
«буття випереджує діяння». Йдеться не про послух, про якусь зовнішню річ, але про
«здійснення дару нового життя».
У цьому контексті Венедикт XVI пригадав заклик
Ісуса під час Тайної Вечері «любіть один одного так, як я вас полюбив». І в цьому
випадку новизною є не те, що робить людина, але те, що вчинив Господь, Який дав нам
Себе Самого. А тому, «нова заповідь не є іншим дорученням, важчим від інших. Нова
заповідь є даром… є присутністю Святого Духа, даного нам у Святих Тайнах Хрищення
і Миропомазання, даного нам щодня у Пресвятій Євхаристії». Новизною є те, що Бог дав
Себе пізнати, показав Себе в обличчі Ісуса Христа, виявив, що Він є розумом і любов’ю,
вчинив нас своїми друзями.
На жаль, зауважив Папа, сьогодні ще багато людей
далеко від Христа, не пізнали Його обличчя, а тому опиняються у полоні дуалізму, який
намагається пояснити труднощі світу змаганням однаково сильних начал добра і зла.
Також і в богослов’я закрадається спокуса «оправдовувати Бога», внаслідок чого підважується
Його всемогутність. Тому Венедикт XVI наголосив, що саме в обличчі Ісуса Христа ми
бачимо справжню Божу всемогутність, яка не означає того, що під нею розуміють люди,
тобто здатність нищити, руйнувати. Навпаки, пояснив Папа, «справжньою всемогутністю
є любити настільки, що Бог міг навіть страждати за нас».
Тому Святіший Отець
пригадав цінність молитви, щоб завжди залишатися в Христі, а також безперервно перебувати
на шляху очищення наших думок і прагнень.