Світові потрібна надія: її дає тільки Христос. На молитві "Ангел Господній" з Папою
Венедиктом XVI 29 листопада 2009
Католицька Церква латинського обряду розпочала літургічний період приготування до
Христового Різдва – Адвент, що запрошує вийти назустріч Христові, беручи участь у
молитві та даючи виразне свідчення християнської любові. 29 листопада 2009 року, у
першу неділю Адвенту, під час традиційної зустрічі з вірними, зібраними опівдні на
площі святого апостола Петра у Ватикані на молитву «Ангел Господній», Папа Венедикт
ХVІ наголосив на значенні історії спасіння, підкреслюючи роль і місце Адвенту в літургічному
році римо-католицької Церкви.
«Цієї неділі, дякуючи Богові, розпочинаємо новий
Літургічний Рік, який відкривається Адвентом – часом приготування до Господнього
Різдва». – мовив Вселенський Архиєрей. ІІ Ватиканський Собор у Конституції про Літургію
стверджує, що протягом щорічного літургічного циклу Церква вказує на все таїнство
Христа, починаючи від Воплочення і Народження аж до Вознесіння і Зіслання Святого
Духа, очікуючи благословенної надії та пришестя Господнього.
Відзначаючи таїнство
Відкуплення, Церква відкриває багатства спасенних дій і заслуг свого Господа, і,
у такий спосіб, вони, певним чином, постійно унаочнюються, щоб вірні зустрілись із
ними і наповнились благодаттю спасіння» (Sacrosanctum Concilium, 102). ІІ Ватиканський
Собор підкреслює той факт, що центром Літургії є Христос, немов сонце, навколо якого,
як планети, кружляють, Найсвятіша Діва Марія – найближча – а далі мученики та інші
святі, які «в небі співають Богові досконалу хвалу і вставляються за нами» (там же,
104).
«Такою є дійсність Літургічного року, так би мовити, з «точки бачення
Бога», – сказав Папа.. – «А як з боку, скажімо, людини, історії та суспільства? Яке
це може мати значення? Відповідь підказує саме шлях Адвенту, який сьогодні починаємо.
Сучасному світі потрібно, насамперед, надії; її потребують народи, які розвиваються,
але також і економічно розвинуті. Дедалі виразніше бачимо, що перебуваємо в одному
і тому самому ж човні і мусимо спастись усі разом. Перш усього, побачивши, як руйнується
стільки фальшивих запевнень, усвідомлюємо собі, що нам потрібно надії, на яку можемо
покластись, тієї, яка знаходиться тільки в Христі, який, як читаємо в Посланні до
Євреїв, «учора і сьогодні – той самий навіки» (Єв 13,8). Господь Ісус прийшов у минулому,
приходить у теперішньому і прийде у майбутності. Він огортає всі виміри часу, бо померлий
і воскреслий, Він «Живий», а поділяючи з нами нашу людську дочасність, залишається
назавжди і дає нам стабільність самого Бога. Він є «тілом», як і ми, і є «скелею»,
як Бог. Кожна людина, яка прагне свободи, справедливості, миру, може випростатись
з падіння і підняти голову вгору, бо вже близьке спасіння в Христі (пор. Лк 21,28),
як це ми читали в сьогоднішній Євангелії. Тому можна ствердити, що Ісус Христос не
стосується тільки християн чи тільки віруючих, але всіх людей, адже Він, що осередком
віри, є, одночасно, фундаментом надії. А кожна людська істота постійно потребує надії»,
– наголосив Святіший Отець.
Своє повчання перед молитвою «Ангел Господній»
Венедикт ХVІ закінчив словами: «Пречиста Діва Марія повністю втілює людство, яке живе
надією, що спирається на віру в живого Бога. Вона є Дівою Адвенту: міцно вкорінена
у теперішності, в «сьогодні» відкуплення; у Своєму серці об’єднує всі обітниці минулого;
і звернена до їхнього сповнення у майбутності. Навчімось від Неї, як по-справжньому
ввійти в цей час благодаті, з радістю та відповідальністю прийняти прихід Бога в
нашу особисту і суспільну історію».
Після проказування молитви «Ангел Господній»
Святіший Отець окремо пригадав, що 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби
зі СНІДом, закликавши до посилення спільних зусиль для того, щоб зупинити і побороти
цю хворобу.
Привітавши прочан з різних країн світу також і їхніми рідними мовами
та уділивши Апостольське благословення Папа ще окремо звернувся до італійських паломників,
зокрема привітав тих, що взяли участь у процесійному поході, організованому Рухом
Родинної Любові, щоб виразити любов до Розп’ятття, визнати його релігійну, історичну
і культурну цінність.