Проповідь Папи Венедикта ХVІ під час Святої Літургії у Вітербо 6 вересня 2009 р.

6 вересня 2009 р., під час Святої Літургії у Вітербо Папа виголосив проповідь. На початку Вселенський Архиєрей привітав зібраних вірних і подякував місцевому єпископові, духовенству і представникам влади за тепле прийняття, після чого наголосив на тому, що кожен богослужбовий збір народу є місцем присутності Господа Бога, а ця присутність для кожного із нас є благодаттю, завданням і радістю. Папа заохотив вірних відкрити свої серця Божому слову і прийняти дар Його присутності.


Далі Святіший Отець зупинився над першим літургічним читанням, яке було взяте із 35 глави книги пророка Ісаї, у якій праведник підбадьорює «полохливих серцем», звіщаючи їм надзвичайну новину про те, що коли Бог присутній, то у сліпого прозрівають очі, у глухого відтуляються вуха, кульгавий, мов олень, починає підскакувати, а язик німого піснею озивається. Все оживає, бо води виринають в пустині і зрошують спраглу землю. «Пустиня» в Ісаї символізує драматичні і важкі ситуації, самотність, яка часто трапляється в людському житті; пустинею є також серце людини, яке втратило здатність слухати, говорити, спілкуватись із Богом та іншими. В такому випадку людина стає сліпою, бо не бачить реальності, у неї закриваються вуха, щоб не чути крику тих, які просять про допомогу, а в байдужості та егоїзмі твердне її серце. Але, як звіщає пророк, усе перемінюється з приходом Господа Бога: суха, «вигоріла земля» стає зволожена Божественною водою. Ісая звертається до людей усіх епох: ««Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш!».

Продовжуючи свою проповідь, Папа нав’язав до євангельського уривку, що був прочитаний під час Святої Літургії, у якому святий Марко описує, як Христос оздоровляє глухонімого, привертаючи йому слух та мову. За словами Святішого Отця, у цьому «жесті» можемо спостерегти палке бажання Спасителя перемогти в людині самотність та неспроможність спілкування, джерелом якої є егоїзм, і тим самим дати обличчя «новому людству», яке здатне слухати, спілкуватись, вести діалог, бути в сопричасті із Богом. Звертаючись до вірних Церкви у Вітербо, Папа мовив, що Христос, Який відкриває вуха і привертає мову глухонімому, відкриває також і їхні серця, і дає радість від слухання Його слова, дає сміливість звіщати Його Євангеліє, можливість говорити про Бога, сміливість відкрити Обличчя Бога і Його Краси. Але, як навчає нас святий Бонавентура з Баньйореджіо, щоб це могло статись, то наш розум мусить у Божественному спогляданні вийти за межі усього: не лише матеріального світу, але й нас самих. Папа наголосив, що саме цей шлях є дорогою спасіння, яка освітлена світлом Божого Слова і укріплена Святими Тайнами.


Після того Папа зупинився у роздумах над темою виховання до віри, наводячи у приклад численних святих, вихідців із даної місцевості, і тих, яких мощі спочивають у тій землі, над темою свідчення віри та уважності до Божих знаків.

А на закінчення Вселенський Архиєрей промовив: «Не бійтесь жити вірою і свідчити про неї в різних сферах суспільства, в різноманітних ситуаціях людського життя!» «Дорогі брати та сестри! Коли серце губиться у пустині життя, не бійтесь, довіртесь Христові, первородному нового людства: родини братів, яка збудована на свободі та справедливості, правді і любові дітей Божих», – наголосив Папа Венедикт ХVІ.