Молитва «Ангел Господній» з Папою Венедиктом ХVІ (9 серпня 2009)

9 серпня, як і щонеділі у цей період року, невеличке містечко Кастель Ґандольфо біля Риму опівдні стає справжнім серцем католицької Церкви – тисячі паломників з усього світу збираються на внутрішньому подвір’ї літньої резиденції Вселенського Архиєрея, а ті, яким не вдалось знайти там вільне місце, по вінця заповнюють центральну площу, щоб разом із Папою проказати молитву «Ангел Господній», послухати його повчань та прийняти апостольське благословення.

Як і минулої неділі, беручи до уваги Рік Священства, що відзначається у католицькій Церкві, Святіший Отець окремо зупинився на постатях святих, які цими днями згадуються у церковному календарі римо-католицької Церкви.

«Крім святої К’яри з Ассісі, що палала божественною любов’ю у житті щоденної самопосвяти в молитві та монашому житті, інші є мучениками, які загинули в концтаборі Освєнцім», – сказав Венедикт ХVІ. Це свята Тереза Венедикта від Хреста (Едіт Штайн), що народилась у єврейській сім’ї і вже в дорослому віці навернулась до Ісуса Христа, стала монахинею-кармелітанкою, завершивши своє життя мученицькою смертю; це також і святий Максиміліян Кольбе, монах-францішканин, син Польщі, великий апостол Непорочно Зачатої Діви Марії, який теж загинув у концтаборі. Це також і мученики ранньо-християнської римської Церкви, що жили у третьому сторіччі, як святий Папа Понтіан, святий Іпполіт, священик, та і святий диякон Лаврентій.

«Ось які чудові зразки святості пропонує нам Церква, – мовив Святіший Отець. – Ці святі є свідками любові, яка «любить до кінця», перемагаючи зло добром (пор. І Кор 13,4-8). Від них, особливо ми, священики, – наголосив Папа, – можемо навчитись євангельського героїзму, який спонукує безстрашно віддати своє життя задля спасіння душ. Любов перемагає смерть!»

Для Венедикт ХVІ підкреслив, що всі святі, а, зокрема, мученики, є свідками Господа Бога, що є Любов’ю: Бог є Любов. Нацистські концентраційні табори, як і кожен інший табір смерті, можна вважати символами зла, пекла, яке відкривається на землі, коли людина забуває про Бога і замінює Його собою, привласнюючи собі право вирішувати, що є добром, а що є злом, розпоряджатись життям і смертю.

«На жаль, – сказав Папа, – цей сумний феномен не обмежується тільки до таборів. Він, швидше всього, є кульмінаційною точкою ширшої та більш розповсюдженої дійсності, часто з неокресленими межами. Святі схиляють нас до роздумів над глибокою розбіжністю, яка існує між атеїстичним та католицьким гуманізмами. З одного боку, бачимо філософії та ідеології, дедалі нові способи мислення та діяння, які звеличують свободу, як єдине першоджерело людини, що має замінити Бога, таким чином, перетворюючи людину в божка-ідола, що свавільно осуджує власну систему поведінки. А з другого боку, бачимо саме святих, які, вводячи в життя Євангеліє любові, підтверджують свою надію: вони виявляють справжнє обличчя Бога, що є Любов’ю, і, одночасно, правдиве обличчя людини, створеної на образ і подобу Божу.

«Благаймо Пречисту Діву Марію, – сказав на закінчення Святіший Отець, – щоб вона допомогла всім, а перш усього – священикам, бути святими, як ці героїчні свідки віри та самопосвяти аж до мучеництва. Це єдиний спосіб дати вірогідну і вичерпну відповідь сучасному світові, який переживає глибоку кризу, а ця відповідь наступна: любов в істині».