Святий отець Піо з Пєтрельчіни. Монах, священик, містик, доброчинець

Франческо Форджіоне (святий отець Піо) народився 25 травня 1887 у містечку Пєтрельчіна в дуже побожній сім’ї Граціо та Марії Джузеппи. Вже від ранніх років відчув Божий поклик до священства, а про намір посвятитись на службу Господеві розповів своїм батькам 1901 року. 1 січня 1903 року, на Новий Рік, Франческо мав об’явлення, з якого довідався, що його життя буде постійною боротьбою із силами зла. У січні того ж року він вступив на новіціятське випробування до Отців Капуцинів у Морконе, де вже через рік одягнув монаший одяг і прийняв ім’я Піо. А 27 січня 1907 року склав вічні обіти послуху, чистоти та убожества.

У 1908 році брат Піо був змушений перервати студії з причини погіршення свого здоров’я, настоятелі висилали його до Пєтрельчіни на лікування. Проте, 19 грудня цього ж року, не зважаючи на поганий стан здоров’я, брату Піо уділили нищі свячення. Після доповнення богословський студії, 18 липня 1909 року в Морконе монах Піо був висвячений на диякона, а 10 серпня наступного року, у катедральному соборі Беневенто, з рук владики Паоло Скінозі отримав священичі свячення. Згодом настав час фізичного випробування важкими недугами, а після видужання отець Піо розпочав нелегку духовну боротьбу із демонами, які часто вночі надокучали праведному священику у його монашій келії.

18 березня 1918 року його призначили до монастиря у Сан Джіованні Ротондо. 20 вересня 1918 року, після роздумів над страстями і смертю Ісуса Христа під час молитви на вервиці, отримав стигми на руках, ногах і боці, як також інші знаки Христових мук. Однак, не зважаючи на отримані надзвичайні дарування (дар зціляти, навертати, дар білокації, безперервної молитви та сповідництва), у житті отця Піо розпочався період переслідувань, адже численні вірні почали прибувати до Сан Джіованні Ротондо з огляду на святого отця, що спричиняло певні незручності та непорозуміння.

У 1947 році, забажавши довершити якогось діла, яке могло б стати знаком любові до бідних і терплячих, отець Піо заснував лікарню, Дім Полегшення Терпінь. Саме «Дім», бо ж задумом засновника було, щоб немічні почували себе там, як удома, і щоб цей осідок був справді місцем полегшення страждань, за допомогою молитви і науки. Завдяки щедрості численних вірних цей задум вдалось реалізувати.

22 вересня 1968 року святий Піо відслужив свою останню Святу Літургію, а наступної ночі відійшов по вічну нагороду в обійми Небесного Отця, Якому продовж життя був вірним сином. У момент смерті з тіла святого зникли стигми, які він носив протягом 50 років.

20 березня 1983 року на дієцезіяльному рівні розпочався його канонізаційний процес. У 1999 році він був проголошений блаженним, а вже 2002 року, на площі Святого Петра у Ватикані, у присутності багатотисячного натовпу вірних, Папа Іван Павло ІІ проголосив його святим, зазначаючи, що літургічний спомин про святого Піо буде 23 вересня, у день його народження для неба.