На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI
10 червня 2009 р.

Своє повчання з нагоди загальної аудієнції у середу, 10 червня 2009 р., Папа Венедикт XVI присвятив особі Йоана Скота Еріугени, відомого мислителя християнського Заходу. Розповідаючи про нього зібраним на площі Святого Петра у Ватикані паломникам, Святіший Отець зазначив, що не зважаючи на літературну спадщину, яку він нам залишив, майже нічого не відомо про його походження, і навіть дата і місце смерті не встановлені докладно.

Йоан Скот Еріугена, який жив у ІХ столітті в Ірландії, добре знав писання Отців Церкви, як західних, так і східних. Особливу увагу він звернув на твори святого Максима Ісповідника та Діонісія Ареопагіта. Під цим псевдонімом, пригадав Папа, приховується сирійський церковний письменник з V століття, однак, у Середньовіччі усі були переконані в тому, що йдеться про особу, про яку розповідають Діяння Апостолів (17,34). Будучи переконаним в «апостольськості» автора, Скот Еріугена багато черпав з його творів і навіть здійснив їх повний переклад на латинську мову, і завдяки цьому з ними познайомилися інші середньовічні богослови.

Серед думок Скота Еріугени, Святіший Отець вказав на його навчання про те, що необхідно виконувати відповідне розпізнавання того, що є правдивим судженням, а також старатися постійно шукати істину, аж поки не дійдеться до мовчазного поклоніння Богові. Він писав, що наше спасіння починається з віри. Ми не можемо говорити про Бога, виходячи від наших здогадок, але з того, що Бог про Себе об’явив у Святому Писанні. Оскільки Бог говорить тільки правду, він був переконаний, що справжня релігія і правдива філософія співпадають, бо ж походять з того самого джерела, яким є Божа премудрість.

Згідно з Еріугеною, Святе Письмо, яке походить від Бога, не було б потрібне, якщо б людина не згрішила. З цього випливає, що Бог дав його людям з педагогічною метою, щоб вони пам’ятали про те, що вже було закладене у серцях в момент створення на Божі образ і подобу, і що, внаслідок первородного гріха, було забуте. Такий підхід дає певні конкретні вказівки щодо пояснення Святого Письма, які, на думку Святішого Отця, актуальні і сьогодні. Йдеться про те, щоб відкривати у священних текстах прихований сенс, а це вимагає особливої внутрішньої вправи, завдяки якій розум відкривається на надійну дорогу до правди. Ця вправа полягає у постійній готовності до навернення, бо лише завдяки постійному очищенню очей серця і очей розуму можна здобути правильне розуміння.

В дійсності, зазначив наприкінці свого повчання Венедикт XVI, усе богословське мислення Йоана Скота Еріугени є очевидним прикладом намагання висловити вимовне невимовного Бога, ґрунтуючись виключно на таїнстві Слова, Яке стало тілом в Ісусі з Назарету. «Не потрібно прагнути нічого іншого, як лише радості правди, Якою є Христос, і не уникати нічого іншого, як Його відсутності… Забери від мене Христа, і в мене нічого не залишиться, і ніщо мене так не жахає, як Його відсутність», – сказав Святіший Отець, цитуючи Скота Еріугену, та запропонував зробити ці слова нашою молитвою.