На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI
3 червня 2009 р.

Справді надзвичайна особистість латинського християнського Заходу, – цими словами Папа Венедикт XVI охарактеризував святого Рабана Мавра, постать якого представив учасникам загальної аудієнції, яка у середу, 3 червня 2009 р., зібрала на площі Святого Петра у Ватикані численних вірних.

Рабан Мавр народився 780 року. В молодому віці вступив до монастиря, пізніше став абатом відомого монастиря у Фульді (Німеччина), а далі – архиєпископом Майнцу (Німеччина). Здобув хорошу тогочасну освіту, залишив багату духовну спадщину. Саме йому традиція приписує авторство одного з найвідоміших гімнів Латинської Церкви «Veni Creator Spiritus» – «Прийди, Душе Сотворителю».

Папа Венедикт XVI зазначив, що життєвий приклад Рабана Мавра навчає нас, як можна бути готовим для служіння ближнім і, одночасно, знаходити час для навчання, роздумування і медитації. Цей чоловік був великим екзегетом, філософом поетом. В цьому контексті Святіший Отець пригадав про те, як поезія та образотворче мистецтво часто зливалися для того, щоб висловити правди віри. Сам Рабан усвідомлював необхідність включати у досвід віри не лише розум і серце, але також і органи чуття, які допомагають людині здобувати правду у своїй повноті, душею, духом і тілом. «Це дуже важливо: віра не є лише думкою, але торкається цілої нашої істоти. Тому що Бог став людиною у тілі й костях, увійшов у чуттєвий світ, ми в усіх вимірах нашого буття повинні шукати Бога. Таким чином, Божа дійсність, через віру, проникає у нашу істоту і перемінює її», – сказав Папа.

Іншим фундаментальним і завжди актуальним повчанням, яке нам залишив цей монах, є важливість молитви споглядання. Він писав, що хто занедбує контемпляцію, той позбавляє себе самого візії Божого світла. «Думаю, – мовив Венедикт XVI, – що Рабан Мавр звертає ці слова сьогодні і до нас: в часи праці, з її шаленим ритмом, і в періоді відпусток, ми повинні зарезервувати окремі моменти для Бога. Відкрити Йому наше життя, звертаючи до Нього думку, роздумування, коротеньку молитву, а передовсім, ми не повинні забувати про неділю як про Господній день, день Літургії, щоб у красі наших храмів, сакральної музики і Божого слова відчути красу самого Бога, дозволяючи Йому увійти у наше життя. Лише таким чином наше життя стає великим, стає справжнім життям». Цими словами Святіший Отець закінчив свою катехизу, а далі привітав різні групи прочан їхніми рідними мовами, а наприкінці, після спільного проказування молитви «Отче наш» латинською мовою, уділив Апостольське благословення.