Загальна аудієнція з Папою Венедиктом XVI
27 травня 2009

Середа, 27 травня 2009 р., знову зібрала на площі Святого Петра у Ватикані численних прочан з усього світу, які прибули, щоб зустрітися з Папою Венедиктом XVI під час загальної аудієнції. Промовляючи до понад 20 тисяч паломників, Святіший Отець представив ще одну відому особистість візантійської епохи VIII - ІХ століття, а саме – святого Теодора Студита.

Святий Теодор народився 759 року у знатній та побожній сім’ї. Під впливом дядька Платона, маючи 22 роки, ступив на дорогу монашого подвигу. У 797 році, за благоволінням Імператриці Ірини, разом зі своїми співбратами прибув до Константинополя, де оселився в монастирі Студіон. Саме звідси бере початок відома студитська реформа монашого життя. Період, в якому подвизався святий Теодор Студид, був часом змагань проти іконоборства, яке в той час підтримував Імператор Лев V. Після однієї з процесій з іконами вулицями міста, яку проводили монахи зі Студіону, розпочалися переслідування, внаслідок яких святий Теодор перебував на вигнанні у різних містах Малої Азії. Наприкінці життя зміг повернутися до Константинополя, але не до свого монастиря. Помер 11 листопада 826 року, і ця дата у візантійському церковному календарі є днем його літургічного спомину.

Венедикт XVI вказав на те, що в історії Церкви святий Теодор відзначився як відомий реформатор монашого життя і великий захисник священних образів під час другого етапу іконоборства. Він збагнув, що питання почитання ікон стосувалося істини про Воплочення Божого Сина. У своїх трьох книгах, названих «Спростування», він вказує на те, що скасування вшанування ікон означає не визнавати діло відкуплення, здійснене Христом, який в момент Втілення прийняв людську природу, тобто Друга Особа Божа, об’явившись у людському тілі, освятила увесь видимий всесвіт. «Ікони, посвячені літургічним благословенням та молитвою вірних, єднають нас з Особою Христа, з Його святими і, через них – з Небесним Отцем, та свідчать про входження Божественної дійсності у наш видимий і матеріальний всесвіт», – сказав Папа.

Святіший Отець також вказав на роль святого Теодора і його монахів у реформі спільнотового чернечого життя у візантійському світі, зазначаючи, що важливість цього оновлення можна спостерегти вже у кількісному вимірі: в той час, коли монастирі нараховували 30-40 монахів, у монастирі святого Теодора їх було понад 300, що свідчить про ентузіазм віри, який його супроводжував. У своїх творах він наполягав на необхідності повертатися до вчення Святих Отців, серед яких – святий Василій Великий, перший законодавець монашого життя і святий Доротей Газький. Важливу роль святий Теодор відводив необхідності послуху з боку ченців, які, живши в розсіянні внаслідок переслідувань, звикли жити на свій власний розсуд. Іншим важливим моментом, на думку святого Теодора, є те, що монахи приймають на себе зобов’язання з більшою суворістю та інтенсивністю дотримуватись християнських обов’язків. Характерною ознакою, порівнюючи з мирянами, є зобов’язання монахів жити в убогості, чистоті та послусі. Однак, в певній мірі, зазначив Венедикт XVI, ці речі зобов’язують усіх християн. Згідно з вченням святого Теодора, найважливішим відреченням є послух, який він називає своєрідним «мучеництвом підпорядкування». Важливою чеснотою, поряд з іншими, він називає любов до праці, яка, на його думку, є критерієм для визначення особистої побожності: той, хто старанний у матеріальних обов’язках, є таким і в духовних. Тому він не допускає, щоб під прикриттям молитви монах відмовлявся від праці. Не зважаючи на значну зовнішню діяльність, святий Теодор не занедбував того, що вважав своїм основним обов’язком у якості настоятеля – бути духовним батьком для своїх монахів, яким щоденно давав відповідні духовні поучення і духовний провід.

Монаші правила святого Теодора Студита були кодифіковані уже після його смерті. Папа Венедикт XVI пригадав, що саме ці правила, з деякими змінами, на початку другого тисячоліття приніс на землі Київської Русі святий Теодосій Печерський, впроваджуючи їх у життя в Києво-Печерській Лаврі.

Закінчуючи своє катехизу, Святіший Отець ще раз перерахував основні елементи духовної спадщини святого Теодора Студита. А це – любов до Воплоченого Господа і до Його видимості у Літургії та в іконах; вірність Хрищенню і старання жити у єдності Містичного Христового Тіла, яким є всі християни; дух убогості, поміркованості та відречення; чистота і панування над собою, як також покора і послух; любов до духовної і матеріальної праці. «Намагаймося слідувати за цими поученнями, які насправді показують нам дорогу правдивого життя», – сказав Венедикт XVI.