Папа Венедикт XVI у Святій Землі: храм Гробу Господнього в Єрусалимі
Після зустрічі в греко-православному патріархаті Єрусалиму Венедикт XVI перейшов до
храму Господнього Гробу, місця розп’яття, поховання і воскресіння Господа нашого Ісуса
Христа. Вже перші християни почитали це місце, зване Голготою. За часів Ісуса Христа
цей пагорб знаходився поза містом і, ймовірно, був вищим від теперішнього і був включений
в межі міста під час спорудження третього муру в 41-44 роках. Пам’ять про святе місце
не затерлась після нищівного руйнування міста імператором Титом у 70-му році, ані
після того, коли, за розпорядженням імператора Адріана, і були стерті з лиця землі
всі місця культу.
Перша християнська церква споруджена тут святою Оленою, матір’ю
імператора Константина. Величний комплекс храму Воскресіння був посвячений 335 року
в присутності імператора Константина та представників духовенства з багатьох країн.
До Святої Землі почало з’їжджатись дедалі більше прочан. 1009 року халіф Аль-Хакім
наказав повністю знищити храм, який кілька разів відбудовувався, але остаточну реконструкцію
у ХІІ сторіччі провели хрестоносці, зібравши під дахом одного храму всі місця, пов’язані
із смертю і воскресінням Ісуса Христа. Протягом багатовікової історії храм Господнього
Гробу переходив з рук одних конфесій до інших, як також і у руки мусульман, кілька
разів був зруйнований та відновлений. Від ХVІ століття храмом опікувались Отці Францисканці.
У наші часи базиліки Гробу Господнього знаходиться в осередку Старого міста,
оточена крамницями та ринками Сучасний храм поділений між наступними Церквами: католицькою
латинського обряду, греко-православною та православною вірменською; свої межі та розклад
проведення богослужень мають православні копти, сирійці та ефіопці. А головний вхід
до базиліки контролюють не християни, а з ХІІ сторіччя це довірено двом мусульманським
родинам і ця традиція зберігається до наших днів.
В базиліці при вході бачимо
прямокутний камінь, оточений свічками та лампадами. Згідно із традицією, він вказує
на місце, де Ісуса, знявши з хреста, намастили запашними оліями.
В самому
центрі величного храму круглої форми знаходиться невелика каплиця з жовтого і рожевого
мармуру, до якої веде невеличкий коридор, названий каплицею Ангела (що звістив про
воскресіння Ісуса Христа побожним жінкам), а далі входиться у каличку, де біла мармурова
плита прикриває камінь, висічений у скелі, на якому був похований Ісус Христос.
У
тій же базиліці Гробу Господнього стрімкі сходи ведуть до каплиці, яка споруджена
над Голготою, де Ісус був розп’ятий. В істориків немає жодних сумнів – базиліка Гробу
Господнього дійсно стоїть на місці страти, поховання і воскресіння Ісуса Христа. Археологічні
розкопки дозволили побачити велику тріщину в скелі, а як пригадуємо, коли Ісус помер,
затремтіла земля і почали розпадатись скелі.