Папа Венедикт XVI у Святій Землі: Відвідини "Стіни плачу"

Наступним етапом були відвідини «Стіни плачу», що є найбільшою святинею євреїв. Це уціліла частина муру, який оточував другий єрусалимський храм, заввишки 15 метрів. Щороку помолитись біля Стіни плачу приїжджає понад мільйон юдеїв, залишаючи у щілинах стіни папірці, із записаними на них проханнями-молитвами. З року на рік перед святом Пасхи записочки виймають із стіни та закопують на Оливній горі.

Біля Стіни плачу молився і святої пам’яті Папа Іван Павло ІІ, залишивши свою письмову молитву. Також і Святіший Отець Венедикт XVI, у супроводі Головного рабина, проказав перед Стіною плачу псалом, помолився і вставив у щілину свою письмову молитву.

Під час зустрічі з Великими Рабинами Єрусалиму, тобто головними священнослужителями громад ашкеназі, тобто нащадків вихідців з середньовічної Німеччини та східно-європейських країн, і сефардів, тобто нащадків вихідців з Іспанії, Португалії та країн Північної Африки після міграції юдеїв у Римській імперії, Папа Венедикт XVI висловив прагнення зміцнити дружні зв’язки між Католицькою Церквою та Великим Рабинатом, та дякуючи Богові за численні благословення, які супроводили дотеперішній діалог, сподіваючись на подальший поступовий шлях до кращого взаєморозуміння. Святіший Отець висловив своє визнання праці Делегації Комісії Апостольської Столиці в справах діалогу з Юдаїзмом та Делегації Великого Рабинату в справах стосунків з Католицькою Церквою. «Добра воля делегатів відкрито та спокійно обговорювати не лише точки порозуміння, але й також моменти розбіжностей, проклала також дорогу до ефективнішої співпраці у громадському житті», – сказав Папа, зазначаючи, що цієї співпраці дуже потребує сучасне суспільство. Венедикт XVI вказав на те, що потенціал таких зустрічей можна побачити у спільній стурбованості перед обличчям морального релятивізму і загроз, які він несе гідності людської особи.

Суттєвим елементом ефективного діалогу Папа назвав довіру, тому ще раз запевнив, що Католицька Церква невідклично стоїть на дорозі до справжнього і тривкого примирення між євреями та християнами, визначеній Другим Ватиканським Собором.

«Молюся Богові, Який відає наші серця і знає наші думки, щоб і надалі просвітлював нас Своєю мудрістю, щоб ми могли слідувати Його заповідям любити Його усім серцем, усією душею і всіма силами, та любити нашого ближнього, як самих себе», – закінчив Папа.