Свобода – це віддатися на служіння ближньому. Слово Папи Венедикта XVI до семінаристів

В п’ятницю, 20 лютого, Папа Венедикт XVI відвідав Вищу Римську Духовну Семінарію. Зустріч Єпископа Риму з його семінаристами відбувається щороку у переддень останньої суботи перед початком Великого Посту. Саме на цей день припадає свято Матері Божої Довіри, чудотворна ікона якої зберігається в семінарійній каплиці. Цю традицію започаткував ще Слуга Божий Павло VI.

На сьогодні у Вищій Римській Духовній Семінарії навчаються 87 семінаристів з італійських дієцезій, серед яких – 34 з Римської дієцезії, та 17 студентів з інших країн світу, між якими – семінарист з Харківсько-Запорізької дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні.

Коментуючи Послання святого апостола Павла до Галатів, який пише «ви покликані до свободи», Венедикт XVI зазначив, що свобода є великою мрією всього людства, особливо, в сучасній епосі. Але свобода не означає жити згідно своїм абсолютним «я». Папа пояснив, що хоч, на перший погляд, здається, що не залежати ні від кого і робити все, що забажається, є свободою, насправді цей стан, така абсолютизація свого «я», веде до деградації людини, є поразкою свободи.

То що таке свобода? Як можемо бути вільними? Святіший Отець пропонує шукати відповідь у посланнях святого Павла, який пояснює проблему людської свободи у світлі правди про людину. Людина, передовсім, є створінням Божим, яке живе у стосунку зі своїм Творцем. Однак, наша залежність від Бога не є тиранічною, але – залежністю любові. «Людська свобода, з одного боку, є перебуванням у радості і повноті Божої любові, але включає також бути одні з одними і одні для одних», – вказав Венедикт XVI, пояснюючи, що не може бути свободи проти іншого, бо коли людина абсолютизує себе, руйнується співжиття з ближніми, а життя перетворюється у жорстокість.

Папа звернув увагу на те, що якщо поглянемо на порядок, встановлений Творцем у природі, то побачимо, що кожна річ має своє місце. І тоді легше зрозуміти, що порядок і закон можуть стати засобами свободи, визволяючи від рабства егоїзму. У цьому світлі також стають зрозумілими і правдивими слова святого Августина: «Люби і роби, що хочеш». Якщо людина перебуває у єдності з Христом, узгоджує свою волю з Божою волею, то й справді може робити все, що хоче, бо хоче з Христом і у правді.

Галатська спільнота, до якої писав апостол Павло, переживала кризу поділу, у ній виникали полеміки, які завжди з’являються там, де віра вироджується в інтелектуалізм, а покора підміняється зверхністю щодо ближнього, якого вважаємо гіршим. Вселенський Архиєрей застеріг, що і сьогодні, навіть у Церкві, трапляється так, що замість того, аби увійти у єдність з Христом, у Христове Тіло, яким є Церква, кожен прагне показати себе кращим за іншого. Тому, у світлі слів святого Павла, потрібно перевірити своє сумління і не вважати себе вищими від інших, але віднайти себе у покорі Христа, у покорі Матері Божої, щоб увійти у послух віри. «І саме так у дійсності відкривається великий простір правди і свободи в любові», – сказав Папа Венедикт XVI, промовляючи до семінаристів.