Повчання Папи Венедикта XVI з нагоди загальної аудієнції
18 лютого 2009

У своєму повчанні під час загальної аудієнції у середу, 18 лютого 2009 р., Вселенський Архиєрей Венедикт ХVI говорив про святого Беду, який народився у 672/673 році на північному сході Англії. У сім років батьки віддали його на виховання до венедиктинського монастиря, де він зростав, вивчаючи Священні Писання та пізнаючи монаший спосіб життя.

Святий Беда був одним з найбільш вчених людей свого часу. Протягом всього життя він вчився, писав різні твори та навчав інших, продовжуючи працювати і тоді, коли тяжко занедужав.

Венедикт XVI пригадав, що джерелом його богословських роздумів було Святе Письмо, яке він пояснював у Христологічному ключі, тобто намагаючись, з одного боку, пояснювати докладне значення тексту, з іншого – був переконаний, що ключем для розуміння Священного Писання як єдиного Божого Слова є Христос, і саме з Христом та Його світлом можна зрозуміти як Старий, так і Новий Завіти.

Іншою важливою темою духовних творів святого Беди, як пригадав Святіший Отець, була церковна історія. Вивчивши епоху, описану в «Діяннях Апостолів», він простудіював історію Отців Церкви та Вселенських Соборів, у переконанні, що в історії продовжується діяння Святого Духа. Саме святий Беда став ініціатором відліку сучасної епохи від народження Ісуса Христа. До того часу відлік вівся від дати заснування Риму. Святий навчав, що справжнім незворотнім моментом в історії людства стало воплочення Господа, а тому запропонував читати історію з огляду на цю подію.

Святий Беда відомий також, як великий вчитель літургічного богослов’я. У своїх проповідях на недільні та святкові євангельські читання він навчає вірних з радістю переживати таїнства віри і вводити їх у життя. Йдучи за святими Кирилом, Амбросієм та Августином, він навчав, що Святі Тайни християнського втаємничення вчиняють кожного вірного не просто християнином, але – Христом. І в дійсності, кожного разу, коли християнська душа приймає і з любов’ю зберігає Боже Слово, то за прикладом Марії, зачинає і наново народжує Христа. І кожного разу, коли неофіти отримують Святі Тайни християнського втаємничення, Церква стає «Матір’ю Божою», беручи участь в народженні своїх дітей за діянням Святого Духа.

Звернувши увагу на богословський метод святого Беди, у якому перехрещуються Біблія, літургія та історія, Венедикт XVI вказав на те, що послання цього святого є актуальним для представників різних станів. Дослідникам і вчителям він пригадує про необхідність заглиблюватись у Боже слово, щоб пізніше викладати вірним догматичні правди таким чином, щоб це було доступним для всіх та уникаючи єресей. Душпастирям він вказує на пріоритет проповідництва. Богопосвяченим особам святий Беда пригадує про обов’язок віддаватися відправі Церковного Правила, переживаючи у радості братерську спільність, зростаючи в духовному житті через аскетизм та молитву споглядання.

Наприкінці своєї катехизи Святіший Отець пригадав, що своїми творами святий Беда зробив дійсний вклад у побудову християнської Європи, у якій сплелися між собою різні народи та культури, творячи єдине обличчя, натхнене християнською вірою. «Молімося, щоб і сьогодні були особистості з поставою святого Беди, щоб тримати об’єднаним весь континент. Молімося, щоб ми всі були готовими наново відкривати наші спільні коріння, щоб стати будівничими глибоко гуманної і автентично християнської Європи», – сказав Венедикт XVI.