Зустріч Святішого Отця Венедикта XVI з Дипломатичним Корпусом

8 січня 2009 року у Ватикані відбулась традиційна зустріч Вселенського Архиєрея з дипломатичним корпусом, акредитованим при Апостольському Престолі. Пригадаємо, що Ватикан підтримує дипломатичні стосунки з 178 країнами світу. З нагоди обміну новорічними вітаннями Венедикта XVI привітав Декан Дипломатичного Корпусу, посол Гондурасу Алехандро Еміліо Вальядарес Ланса.

У промові до дипломатів Папа у світлі таїнства надії, яке приносить Христове Різдво, переглянув найважливіші міжнародні події, наголошуючи, що хоча мир ще далеко, але не можна занепадати духом, та благаючи в Господа, щоб новий рік приніс для всіх справедливість, спокій і мир.

Насамперед Святіший Отець згадав тих, що стали жертвами природних катастроф, як наприклад у В’єтнамі, Китаї, Бразилії, Центральній Америці, а також жертви кривавих національних чи регіональних конфліктів, чи терористичних нападів, які посіяли смерть і руїну в таких країнах, як Афганістан, Індія, Пакистан, Алжир.

«Незважаючи на всі зусилля, – сказав Венедикт XVI, – мир здається ще таким далеким! Однак, не треба втрачати надії, але подвоїти зусилля, щоб сприяти безпеці та розвиткові». Папу тривожать симптоми кризи у ділянці роззброєння, як також і те, що протягом минулого року тисячі християн стали жертвами дискримінації та збройних нападів, зокрема в Іраку та Індії. «Християнство, – наголосив Папа, – це релігія свободи і миру і служить справжньому добру людства».

Святіший Отець ще раз повернувся до збройних конфліктів на Близькому Сході та у Святій Землі, які принесли величезні страждання цивільному населенню, звертаючись із закликом наново розпочати мирні переговори, які треба проводити, шануючи справедливі прагнення народів, які там живуть.

Папа звернув увагу також і на ситуацію в Африці, де в таборах біженців страждають мільйони дітей. Він також підкреслив, що для того, щоб будувати мир, треба дати нову надію найубогішим, які ще більше потерпіли внаслідок сучасної економічної кризи. Святіший Отець звернув свою думку і до найубогіших людських істот, що ними є діти, яким не дозволяють народитись, а також до інших убогих, якими є хворі, покинуті й самотні похилі віком, розділені сім’ї, закликаючи до братерської солідарності між усіма людьми, що є шляхом для боротьби з убогістю і веде до побудови миру.

Венедикт XVI ще раз наголосив на потребі шанувати гідність людської особи та її основні права, не забуваючи про пошану до етнічних меншостей, дбати про побудову справедливішого й насправді вільного суспільства.